Der Flammen Glanz im Haar - Samsas Traum

Von unbändigem Stolz beseelt verbrennt das Feuer

Auch dann das, was es nährt,

wenn bald sein Ende naht

Zu zögern wäre für die Flamme Hochverrat

Sie züngelt um den Tod,

der Preis der Macht ist teuer

Auch sucht sie nicht den Sinn im Lodern, im Verzehren

Sie fragt niemals, warum sie was von ihr berührt

Den unheilvollen Weg durch die graue Asche führt

Die Ewigkeit war stets ihr einziges Begehren

So sehr uns auch ihr Tanz, ihr Kampf betören mag

So oft man ihrem Schein und ihrem Licht erlag

Kein Kind ward je allein aus Flammenglanz geboren

Welch unsagbares Glück nimmt sich des Lebens an:

Das Glück, dass weder Zeit noch Liebe brennen kann

Getrieben wären wir, geknechtet und verloren

Mit gnadenloser Wucht prallt aller Meere Last

Tagtäglich gegen Fels, auf Ufer und Gesteine

Das Wasser nimmt sich das, was ihm gehört: Das Seine

Und trägt's für immer fort, mit Würde, ohne Hast

Es brandet unbeirrt um unser Erdenrund

Kein weltliches Gesetz wird je die Wellen hindern

Sich aufzubäumen, nichts wird ihre Kräfte mindern

Sie reißen uns hinfort, sie zerren uns auf den Grund

Dort unten doch, wo nie die Augen Licht erblickten

Wo alle Flammen schon im Wiegenbett erstickten

Dort unten ist die See fast sanftmütig und sacht

Denn vor dem ersten Tag, bevor die Welt entstanden

War schon das Wasser da, und als die Nebel schwanden

Hat Gott nicht unser Meer, das Meer hat Gott gemacht

Himmelsglut und Nachthauch, Felsenquell und Flüsse

Steigt aus euren Betten, bringt dem Kindlein Küsse

Ich rufe alle Bäume, die das Land in Schatten hüllen

Mich jetzt mit ihrer Stärke, ihrem Atem zu erfüllen

Ich rufe alle Motten, mir Geleit und Halt zu geben

Mich sanft auf tausend Schwingen in die Wolken zu erheben

Ich rufe alle Sterne, mir zu leuchten, mich zu lenken

Mir Zuversicht und Ruhe,

mir ihr hellstes Licht zu schenken

Ich rufe auch den Mond, die Mutter, die die Meere stützt

Auf dass sie meiner Reise wachsam folgt

und mich beschützt

Feuer, Sturm und Wogen, ihr sollt euch erheben

Zauberstein und Traumsand,

ihr zeugt neues Leben

Wie eine Feder leicht, mit unhörbaren Schritten

Der Wogen Schlag im Herz, der Flammen Glanz im Haar

Ist sie sich ihrer Kraft und Aufgabe gewahr

Der Dunkelheit entflohen, dem Nichts mit List entglitten

Der Abenddämmerung Rot berührte ihre Wangen

Des Morgenhimmels Blau verhüllte ihre Sicht

Ein kleiner Tropfen Weiß, der sich in viele bricht

Hat in nur einer Nacht die ganze Welt umfangen

Wenn in den Kronen leis das Lied des Waldes klingt

Ein jedes Stimmlein sanft auf dieselbe Weise singt

Hat mancher schon das Tor zur Geisterwelt durchtreten

Wie schnell kommt man doch ab vom Weg, an dessen Rand

Man einst das Edle und das Friedliebende fand

Und Sommervögel um die Gunst des Wandrers flehten

Ich rufe alle Wolken, bleibt,

ihr dürft noch nicht verwehen

Lasst mich mit meinen Füßen auf euch schreiten,

auf euch stehen

Ich rufe die Verstorbenen, die ungeborenen Seelen

Mir heut aus ihrer Mitte nur die Reinste auszuwählen

Ich rufe alle Kerzen, ihre Dochte zu entzünden

Der ganzen Welt den Sieg der wahren Liebe zu verkünden

Ich rufe in die Zukunft, heute rufe ich dir zu:

Alles, was ich damals wollte, alles, das warst du

Lebensstaub der Erde, Flammen, Wasser, Winde

Sammelt eure Kräfte, strömet hin zum Kinde

Натхненний нестримною гордістю, горить вогонь

Навіть тоді, чим він живить

коли кінець близький

Вагатися було б зрадою для Полум’я

Вона мовчить до смерті

ціна електроенергії дорога

Він також не шукає сенсу в паланні, в споживанні

Вона ніколи не запитує, чому торкається чогось свого

Веде зловісний шлях крізь сірий попіл

Вічність завжди була її єдиним бажанням

Наскільки їх танець, їхній бій може нас очарувати

Як часто піддавалися його зовнішності та його світлу

Жодна дитина ніколи не народжується лише з полум’я

Яке невимовне щастя бере на себе життя:

Щастя, яке не можуть спалити ні час, ні любов

Ми були б загнані, поневолені і втрачені

З нещадною силою розбивається тягар усіх морів

Щодня проти скелі, на берегах і скелях

Вода бере своє: своє

І несе його назавжди, гідно, не поспішаючи

Воно безперешкодно хвилюється навколо нашої земної кулі

Жоден світський закон ніколи не завадить хвилям

Щоб піднятися, ніщо не зменшить їх сили

Вони нас відтягують, тягнуть на дно

Там внизу, де очі ніколи не бачили світла

Там, де в ліжку колиски вже згасло все полум’я

Там, внизу, море майже ласкаве й лагідне

Тому що перед першим днем ​​появи світу

Вода вже була, а коли тумани зникли

Чи не Бог створив наше море, Бог створив море

полум’я небес і подих ночі, джерело скель і річок

Вставай зі своїх ліжок, поцілунки малюкові

Я закликаю всі дерева, що затінюють землю

Щоб наповнити мене тепер своєю силою, своїм диханням

Я кличу всіх метеликів, щоб вони проводжали мене і тримали

Щоб лагідно на тисячі крил піднятися в хмари

Я закликаю всі зірки сяяти мені, вести мене

мені впевненість і спокій,

щоб дати мені їхнє найяскравіше світло

Я також закликаю місяць, матір, яка підтримує моря

Нехай вона пильно стежить за моєю мандрівкою

і захисти мене

Вогонь, буря і хвилі, ви встанете

чарівний камінь і пісок мрії,

ти створюєш нове життя

Легкий, як пір’їнка, з нечутними кроками

У серці б’ють хвилі, у волоссі сяє полум’я

Чи усвідомлює вона свою силу і завдання?

Утік з темряви, хитрістю вислизнув із порожнечі

Сутінковий червоний торкнувся її щік

Синь ранкового неба завуалювала їхні погляди

Маленька біла крапля, яка розбивається на багато

Лише за одну ніч охопив увесь світ

Коли в кронах тихо звучить лісова пісня

Кожен голосок ніжно співає однаково

Хтось уже увійшов до воріт у духовний світ?

Як швидко ти зійдеш зі шляху, на його краю

Одного разу знайшовся шляхетний і миролюбний

А літні птахи благали прихильності мандрівника

Я кличу всі хмари, залишайтеся

ви ще не повинні здуватися

дозволь мені наступити на тебе своїми ногами,

стояти на тобі

Я кличу мертвих, ненароджених душ

Вибирати сьогодні з їхнього середовища лише найчистіше

Я закликаю всі свічки запалити свої ґноти

Повідомити всьому світу перемогу справжнього кохання

Я кличу в майбутнє, сьогодні кличу до тебе:

Все, що я хотів тоді, все, це був ти

Життєвий пил землі, полум'я, вода, вітри

Зберіться з силами, потечіть до дитини