Dein schönster Augenblick - Samsas Traum

Unter all den schweren Türen

Ohne Ziffern, Namen, Farbe,

Gibt es eine, die ich oftmals auf- und

Zugestoßen habe.

Hinter ihr liegt jenes Zimmer,

In dessen tausend Ecken

Sich die Bilder von der

Allerletzten Nacht mit Dir verstecken:

Wir liebten uns wie Feinde,

Hielten aneinander fest,

Und wachten lang.

Am Morgen starrte ich auf Gleise,

Deren Wege sich nie kreuzen,

Und mir war so bang.

Unter all den vielen Straßen,

Ob in Freiheit, ob gefangen,

Gibt es eine, die ich seit damals

Nie wieder bin gegangen:

Diese Straße heißt «Vergebung»,

Und sie führt in schwere Träume,

In die Täler der Erinnerung,

In leere, dunkle Räume.

Unter all den vielen Märchen,

Die ich Dir jemals erzählte,

Gibt es eines, das seitdem in allen

Märchenbüchern fehlte:

Die Geschichte von der Liebe,

Unbefleckt und unbefangen,

Von dem Mädchen und dem Jungen,

Die zu zweit die Welt bezwangen.

Die Zeit heilt viele Wunden,

Doch im Angesicht der Wahrheit

Heilt sie niemals schnell genug.

Das Herz schlug bis zum Halse,

Wie ein Mörder auf der Flucht

Bestieg ich blindlings meinen Zug.

Und als Vergeltung für ein

Meer aus schwarzem Glück

Galt an diesem Tage mir allein

Dein schönster Augenblick.

Der Klang drei kurzer Worte, der sich

Durch das Glas der Scheibe wand,

Bleibt bis in alle Ewigkeit

Auf meiner Netzhaut eingebrannt.

ich sehne mich zurück, weit vor den

Allerersten falschen Schritt,

In die Sekunde, ab der mir das

Leben aus den Händen glitt,

Zurück in den Moment,

In dem mich selbst die Stille anschrie,

Die Entscheidung, nicht zu bleiben,

Ich verzeihe sie mir nie.

Під усіма важкими дверима

Без цифр, імен, кольору,

Чи є такий, який я часто придумую

сталося.

За нею лежить ця кімната

У своїх тисячах куточків

Зображення з

Ховався з тобою минулої ночі

Ми любили один одного, як вороги

міцно тримали один одного

І довго не спав.

Вранці я дивився на залізничні колії

шляхи яких ніколи не перетинаються

І мені було так страшно.

Серед усіх численних доріг

Чи на волі, чи в неволі,

Чи є у мене з тих пір

ніколи більше не залишав:

Ця дорога називається «Прощення»

І це веде до тяжких снів

У долини пам'яті

У порожні темні кімнати.

Серед усього безлічі казок

що я колись тобі казав

Чи є щось таке, що з тих пір є у всіх

Не вистачало книг казок:

історія кохання,

бездоганний і неупереджений,

Про дівчину і хлопця

Які разом підкорили світ.

Час лікує багато ран

Але перед лицем правди

Ніколи не лікуйте їх досить швидко.

серце билося в горлі,

Як убивця, що втікає

Я наосліп сів у свій потяг.

І в помсту за а

Море Чорного Щастя

Був призначений для мене одного в цей день

твій найпрекрасніший момент

Звук трьох коротких слів що

Крізь скло віконної стіни,

Залишається на всю вічність

Впікнув мою сітківку.

Я давно, далеко до

перший неправильний крок,

Друге, що я роблю це

життя вислизнуло з рук

Повернення до моменту

У якому навіть тиша кричала мені,

Рішення не залишатися

Я собі ніколи не прощаю.