...an Solaris - Samsas Traum

Grau

Und alt

Mein trockenes Auge

Erblickt trüb´ und kalt

Das Loch in der Mauer

Eine Pforte zum Licht:

Aus dunklen Gedanken

Erweckt´s mich…

…nicht?

Strahlen der Jugend auf ledrige Hände

Aus meinen 4 werden schnell 5 feuchte Wände:

Der Spalt wird zur Farbenflut

Entfacht die Traumesglut

Läßt die Erinn´rung auf Flügeln herein…

…zu mir

Der Wind wiegt die Blätter der knorrigen Eiche

Unschuld umspielt goldne Locken

Die Flammen erreichen die Füße nur schwerlich

Der Himmel war blau und Leichtsinn unentbehrlich

Zum Wipfel hinan !

Ernsthaftigkeit weiche!

Nichts bringt kleine Herzen zum Stocken

An kindliche Höhen wagt nur sich heran

Der fliegen, doch besser noch: tief fallen kann

Terra an Solaris!

Ich falle nach Utopia!

Doch bevor die Kindlichkeit in mir versiegelt wurde

Ist die Frage schon gedacht:

Wann habe ich zum ersten Mal gelacht?

Wie Wachs zerfließt der Wald zu Pech

Der Horizont verbiegt sich

Häßlich leblos und erwachsen

Bleibt vom Märchen nichts mehr übrig

Nur die Wahl: Weg oder Klinge?

In mir schlägt ein schwarzer Klumpen

Der die zweite Frage stellen kann:

Was haben wir uns angetan?

Erziehe mich zum Krieg mit Dir

Entziehe mir mein Leben

Wenn ich an meinem Kindbett sitz´

Will ich Dich, Vater, töten

Ich lauf´ am schnellsten, werfe weit

Im Traum bin ich gesprungen

Viel höher als die and´ren

Für ein Loch in Deinen Lungen

Dein Wort schnürt mir die Kehle zu

Ich säg´ an meinen Beinen

Dreifache Fragen stell´ ich Dir

Und breche beide Arme mir:

Wann ist der Sohn gestorben?

Und wann hast Du´s gemerkt?

Wie schrecklich riechen Kinder

Die zur Hölle fahr´n und weinen?

Und manchmal, ja, da sinke ich

Hinab in meinem Ozean

Weil so ein Mensch wie ich es bin

Dem Wellengang nicht folgen kann

Und manchmal sind die Sterne nah

Vom Meeresgrund seh´ ich sie an

Weil ohne Arm´ und Beine ich

Nicht schwimmen, doch ertrinken kann

Сірий

І старий

моє сухе око

Бачить нудно й холодно

Отвір у стіні

Ворота до світла:

Від темних думок

Мене це будить...

…ні?

Сяйво молодості на шкіряних руках

Мої 4 швидко стають 5 вологими стінами:

Розрив стає потоком кольорів

Запали вугілля мрії

Нехай пам'ять літає на крилах...

…для мене, мені

Вітер гойдає листя сучковатого дуба

Невинність пестить золоті локони

Полум’я майже не доходить до ніг

Небо було блакитним і необхідна безтурботність

До вершини!

серйозність м'яка!

Ніщо не розбиває маленькі серця

Тільки сам наважується досягти дитячих висот

Хто вміє літати, але ще краще: може впасти глибоко

Терра до Соляріса!

Я впадаю в утопію!

Але раніше дитинство запечаталося всередині мене

Чи вже продумано питання:

Коли я вперше засміявся?

Як віск, ліс тане в смолу

Горизонт гнеться

Потворний неживий і дорослий

Від казки нічого не залишилося

Єдиний вибір: шлях чи лезо?

Чорна грудка б'ється всередині мене

Хто може поставити друге запитання:

Що ми зробили один одному?

Навчи мене воювати з тобою

Забери моє життя від мене

Коли я сиджу біля ліжка своєї дитини

Я хочу вбити тебе, батьку

Найшвидше біжу, далеко кидаю

Уві сні я стрибнув

Набагато вище за інших

За дірку в легенях

Твоє слово стискає мені горло

Я побачив свої ноги

Я задаю вам три запитання

І зламаю мені обидві руки:

Коли помер син?

А коли ви помітили?

Як жахливо пахнуть діти

Хто йде до пекла і плаче?

А іноді, так, я тону

Внизу в моєму океані

Тому що така людина, як я

Не можна слідувати за хвилями

А іноді зірки близькі

Я дивлюся на неї з дна моря

Бо я без рук і ніг

Не вміє плавати, але може потонути