Я видел его мгновение - Руставели

Я видел его мгновение

Через мокрое стекло автобуса

Было хреновое настроение,

Но я понял, что ему ещё хуже

Шел ливень, жёсткий и громкий,

Тёмная ночь, последний автобус,

Он одиноко сидел на остановке

И, наверное, до сих пор ещё там…

Рядом, бутылка пива пустая,

Сам он, как видно, алкоголик конченый

Лет тридцати пяти, сорока… не старый

Вдруг мысль: как он дошёл до этого?

Ведь когда-то его любили,

Да и он, наверное, тоже,

А сейчас он — паразит общества,

Ненужный никому совершенно…

Не знаю, зачем я об этом,

Просто внутри что-то вздрогнуло

Ведь каждый из нас опуститься может,

А как далеко — никому неизвестно…

P. S. он тоже не знал…

Я бачив його мить

Через мокре скло автобуса

Був хроновий настрій,

Але я зрозумів, що йому ще гірше

Ішла злива, жорстка і гучна,

Темна ніч, останній автобус,

Він самотно сидів на зупинці

І, мабуть, досі ще там…

Поруч, пляшка пива порожня,

Сам він, мабуть, алкоголік кінчений

Років тридцяти п'яти, сорока... не старий

Раптом думка: як він дійшов до цього?

Адже колись його любили,

Так і він, напевно, теж,

А зараз він — паразит суспільства,

Непотрібний нікому зовсім…

Не знаю, навіщо я про це,

Просто всередині щось здригнулося

Адже кожен із нас опуститися може,

А як далеко — нікому невідомо...

P. S. він теж не знав...