БезДна - Руставели, Граф

Под бой пиано и лирики каменных душ,

Мы вернёмся из бездны,

Зная, что всё бесполезно,

Эта надежда даёт нам на руки куш.

И лирики каменных душ,

Мы вернёмся из бездны,

Зная, что всё бесполезно.

Эта надежда даёт нам на руки куш.

А я всего-то к ним хотел быть ближе:

К этим просторам и людям, на которых обижен

И если где-то слышал о мне подобных, я удивлялся,

Ведь как это так, он не сдался!

Кто не считался и не поддался давлению,

Формируя местные ряды сопротивления.

Теперь и я не верю в ваши культы, а вариантов уйма,

Да *** там, нами правят словно пультом.

Всё закончится инсультом или

Выбери идола, парень, и следи за новостями — приплыли!

По себе сами мы были, да под иконой,

Как вождь жмёт умело лживую руку закона.

«И кто она, эта победа?»

— «Вопрос некстати.»

«Я здесь где-то, где буду погибать.»

«И я глас народа, страж народа, я и есть народ великий!»

Я угнетён, но не покорённый и непобедимый!"

Знаешь, по сути ведь волен, но и болен местами,

Где бы то ни была вера, мы найдём её и здесь оставим.

Для тех, кто сами выведывали силы и станем

Массивной сталью: те, кто строит историю с нами.

Припев:

Под бой пиано и лирики каменных душ,

Мы вернёмся из бездны,

Зная, что всё бесполезно,

Эта надежда даёт нам на руки куш.

И лирики каменных душ,

Мы вернёмся из бездны,

Зная, что всё бесполезно.

Эта надежда даёт нам на руки куш.

Она таится в глубине любой живой души

Кричит: «Дыши, ты должен жить и продолжать бороться!»

Пусть не изменим этот мир, но может статься,

Что хоть немного солнце осветит путь, придав нам новых сил.

«Надо идти только вперёд!

Подними голову!»

«Ты видишь падающих с крыш, сломанных смолоду?»

Ведь там, где веет холодом, где общество разломано, —

Там пуст ящик Пандоры и кругом кружат вороны.

Над юными сердцами в пыли быта, забытых отцами,

Потеряны в мире жестком молчаливой печали.

Они среди нас, я чувствую их отчаяние,

На их последние крики социум вторит молчанием.

«Всё неправильно здесь, я знаю!»

Но может быть довольно жить «те хаты, что всё время с краю»,

«Сделаем эту жизнь для них хоть на деху получше,

Ведь дети — это наше надежда и будущее!»

И если вернуться из бездны — нам не судьба.

«Но вернутся они — запомни эти слова!»

Единственный на руки нам выпавший куш —

Это право спасти как можно больше потерянных душ.

Припев:

Под бой пиано и лирики каменных душ,

Мы вернёмся из бездны,

Зная, что всё бесполезно,

Эта надежда даёт нам на руки куш.

Под бой пиано и лирики каменных душ,

Мы вернёмся из бездны,

Зная, что всё бесполезно,

Эта надежда даёт нам на руки куш.

И лирики каменных душ,

Мы вернёмся из бездны,

Зная, что всё бесполезно.

Эта надежда даёт нам на руки куш.

Под бой пиано и лирики каменных душ,

Мы вернёмся из бездны,

Зная, что всё бесполезно,

Эта надежда даёт нам на руки куш.

И лирики каменных душ,

Мы вернёмся из бездны,

Зная, что всё бесполезно.

Эта надежда даёт нам на руки куш.

Каменных душ…

Из бездны…

Бесполезно…

Эта надежда даёт нам на руки куш.

Під бій піано і лірики кам'яних душ,

Ми повернемося з безодні,

Знаючи, що все марно,

Ця надія дає нам на руки куш.

І лірики кам'яних душ,

Ми повернемося з безодні,

Знаючи, що все марно.

Ця надія дає нам на руки куш.

А я всього до них хотів бути ближче:

До цих просторів і людей, на яких скривджений

І якщо десь чув про мене подібних, я дивувався,

Адже як це так, він не здався!

Хто не вважався і не піддався тиску,

Формуючи місцеві лави опору.

Тепер і я не вірю у ваші культи, а варіантів безліч,

Так *** там, нами правлять ніби пультом.

Все закінчиться інсультом або

Вибери ідола, хлопче, і стеж за новостями припливли!

По собі самі ми були, так під іконою,

Як вождь тисне вміло брехливу руку закону.

«І хто вона, ця перемога?»

- «Питання недоречно.»

«Я тут десь, де гинутиму.»

«І я голос народу, сторож народу, я і є народ великий!»

Я пригнічений, але не підкорений і непереможний!

Знаєш, по суті ж вільний, але і хворий місцями,

Де би то ні була віра, ми найдемо її і тут залишимо.

Для тих, хто самі вивідували сили і станемо

Масивною сталлю: ті, хто будує історію з нами.

Приспів:

Під бій піано і лірики кам'яних душ,

Ми повернемося з безодні,

Знаючи, що все марно,

Ця надія дає нам на руки куш.

І лірики кам'яних душ,

Ми повернемося з безодні,

Знаючи, що все марно.

Ця надія дає нам на руки куш.

Вона таїться в глибині будь-якої живої душі

Кричить: «Дихай, ти маєш жити і продовжувати боротися!»

Нехай не змінимо цей світ, але може статися,

Що хоч трохи сонце висвітлить шлях, надавши нам нових сил.

«Треба йти лише вперед!

Підніми голову!

«Ти бачиш падаючих з крів, зламаних змолоду?»

Адже там, де віє холодом, де суспільство розламане, —

Там порожній ящик Пандори і навколо кружляють ворони.

Над юними серцями в пилу побуту, забутих батьками,

Втрачено в світі жорсткому мовчазному смутку.

Вони серед нас, я відчую їх відчай,

На них останні крики соціум вторить мовчанням.

«Все неправильно тут, я знаю!»

Але може бути досить жити «ті хати, що весь час з краю»,

«Зробимо це життя для них хоч на деху краще,

Адже діти — це наше надія і майбутнє!»

І якщо повернутися з безодні — нам не доля.

«Але повернуться вони— запам'ятай ці слова!»

Єдиний на руки нам куш, що випав.

Це право врятувати якнайбільше втрачених душ.

Приспів:

Під бій піано і лірики кам'яних душ,

Ми повернемося з безодні,

Знаючи, що все марно,

Ця надія дає нам на руки куш.

Під бій піано і лірики кам'яних душ,

Ми повернемося з безодні,

Знаючи, що все марно,

Ця надія дає нам на руки куш.

І лірики кам'яних душ,

Ми повернемося з безодні,

Знаючи, що все марно.

Ця надія дає нам на руки куш.

Під бій піано і лірики кам'яних душ,

Ми повернемося з безодні,

Знаючи, що все марно,

Ця надія дає нам на руки куш.

І лірики кам'яних душ,

Ми повернемося з безодні,

Знаючи, що все марно.

Ця надія дає нам на руки куш.

Кам'яних душ...

З безодні…

Марно…

Ця надія дає нам на руки куш.