М.А.Е. - Руставели

Мы сами выбираем дороги

По которому идём как слепые котята

Часто меняем разные пороги

На те где нахуй не впёрлись такие ребята.

Мы ищем ответа там, где их нет и не будет,

В наших венах течёт кровь слишком неровно,

Для нас выходными стали серые будни,

А в призыве «Ровняйсь"мы всегда в положении воина.

Окружение наше, из могильных венков и заборов

И в глазах наших сквозь клетки отражается небо.

Мы суть разногласия адвокатов и прокуроров,

Мы эксклюзивное горечь среди сладкого шертвотряпа.

Ми самі обираємо дороги

По якому йдемо як сліпі кошенята

Часто міняємо різні пороги

На ті де нахуй не вперлися такі хлопці.

Ми шукаємо відповіді там, де їх немає і не буде,

У наших венах тече кров надто нерівно,

Для нас вихідними стали сірі будні,

А в заклику «Рівняйсь» ми завжди в становищі воїна.

Оточення наше, із могильних вінків та парканів

І в очах наших крізь клітини відбивається небо.

Ми є розбіжності адвокатів і прокурорів,

Ми ексклюзивне гіркоту серед солодкого шертвотряпа.