Холодные Огни - Руставели

Она говорила — нам хватит этого жара

Мы согреты будем на долгие годы,

Но скорость велика у огнедышащего пожара

И наши сердца не выдержали новой погоды

Вновь приземляясь на грешную землю

С новыми ранами на обожженных крыльях

Ангелы плачут, слезы мешая с пеплом

Пряча осколки того, что мы когда-то забыли

В этой пустыне нет боли, ничего живого

Нет будущего, нет настоящего

Только миражи из песков, манящих трясин

Что слепым сделают любого зрячего

Только следы, что привели в никуда

Обманутых холодным бликом новой надежды

Вновь позади меня города

И неоновым ветром продувают одежды

Припев:

Холодные Огни…

Холодные Огни…

Холодные Огни…

Холодные Огни…

Холодные Огни…

Холодные Огни…

Он не говорил, просто молча, смотрел на нас

На две знакомых звезды, огонь которых угас

Бриллиантами слез, и капали из детских глаз

И раскололась реальность в холоде фраз

Осколками когда-то общего бывшего

Застой момент для троих навсегда

Нас больше не склеить нам не стать чем-то большим

Судьба на троих разлеталась кусочками льда

Так больно, что слово, склонив свою голову

Застыло под ребрами, сжав диафрагму

Прости мой малыш, нам не поделить тебя поровну

Не рассказать тебе горькую правду

Оставляя следы, вновь бреду в никуда

За мерцающим бликом новой надежды

Опытом горьким позади города

И неоновым ветром дует в спину, как прежде

Припев.

Вона говорила— нам вистачить цієї спеки

Ми зігріті будемо на довгі роки,

Але швидкість велика у вогнедишної пожежі

І наші серця не витримали нової погоди

Знову приземляючись на грішну землю

З новими ранами на обпалених крилах

Ангели плачуть, сльози заважають з попелом

Ховаючи уламки того, що ми колись забули

У цій пустелі немає болю, нічого живого

Немає майбутнього, немає сьогодення

Тільки міражі з пісків, що манять трясин

Що сліпим зроблять будь-якого зрячого

Тільки сліди, що привели в нікуди

Ошуканих холодним відблиском нової надії

Знову позаду мене міста

І неоновим вітром продувають одяг

Приспів:

Холодні вогні.

Холодні вогні.

Холодні вогні.

Холодні вогні.

Холодні вогні.

Холодні вогні.

Він не говорив, просто мовчки, дивився на нас

На дві знайомих зірки, вогонь яких згас

Діамантами сліз, і капали з дитячих очей

І розкололася реальність у холоді фраз

Уламками колись спільного колишнього

Застій момент для трьох назавжди

Нас більше не склеїти нам не стати чимось більшим

Доля на трьох розліталася шматочками льоду

Так боляче, що слово, схиливши свою голову

Застигло під ребрами, стиснувши діафрагму

Пробач мій малюк, нам не поділити тебе порівну

Не розповісти тобі гірку правду

Залишаючи сліди, знову марнуюся в нікуди

За мерехтливим відблиском нової надії

Досвідом гірким позаду міста

І неоновим вітром дме в спину, як раніше

Приспів.