Ева - Руставели

Ева,

Прекрасная дева

Почти забытых детских миров,

Разукрашенных снов.

Ева,

Ну как ты посмела

Ждать нашу любовь?

С той самой поры без ответа верил в искренность детских слов.

Без снов моя жизнь это медленная смерть,

Закрыты двери снаружи — мне выхода нет.

Погубленные души мне шепчут: «Страдай!»

И если где-то есть рай, мне до него не достать.

Огонь твоих слов — пламя не горящих листов,

Отдает холодом давление стен,

Мне никогда не стать тем, кого ты хотела,

Не быть контуром чьих-то плавнорисованных схем.

Я ем то, что мне дает силы жить,

Я дышу воздухом, что пронизает решетки,

Храня фотки как последнее, слышишь?

последнее,

Оставаясь верным тебе наперекор времени.

Но не изменить то, что навеки статично,

Ничего лучшего, ничего личного,

Выдыхая паром ошибки юного прошлого,

Послушай, исчезни, не лишай себя будущего.

Ева,

Прекрасная дева

Почти забытых детских миров,

Разукрашенных снов.

Ева,

Ну как ты посмела

Ждать нашу любовь

С той самой поры без ответа верил в искренность детских слов.

Ева…

Ева…

Ева…

Ева…

Ева…

Ева…

Єва,

Прекрасна діва

Майже забутих дитячих світів,

Розмальовані сни.

Єва,

Ну як ти посміла

Чекати наше кохання?

З тієї самої пори без відповіді вірив у щирість дитячих слів.

Без снів моє життя це повільна смерть,

Зачинені двері зовні — мені виходу нема.

Загублені душі мені шепочуть: «Страдай!»

І якщо десь є рай, мені до нього не дістати.

Вогонь твоїх слів — полум'я негорючих аркушів,

Віддає холодом тиск стін,

Мені ніколи не стати тим, кого ти хотіла,

Не бути контуром чиїхось плавномальованих схем.

Я ім то, що мені дає сили жити,

Я дихаю повітрям, що пронизує грати,

Зберігаючи фотки як останнє, чуєш?

останнє,

Залишаючись вірним тобі наперекір часу.

Але не змінити те, що навіки статично,

Нічого кращого, нічого особистого,

Видихаючи парою помилки юного минулого,

Послухай, зникни, не позбав себе майбутнього.

Єва,

Прекрасна діва

Майже забутих дитячих світів,

Розмальовані сни.

Єва,

Ну як ти посміла

Чекати на наше кохання

З тієї самої пори без відповіді вірив у щирість дитячих слів.

Єва…

Єва…

Єва…

Єва…

Єва…

Єва…