Давно не ангел - Руставели

Она звала меня «милый»,

Но наткнулась на жесткие кузьминские вилы,

На перевод скотины,

Я помню те лютые зимы.

Когда мне хотелось лишь жалиться и *бать

И на все мне было класть с прибором,

С дворОм или двОром, ворОм или вОром,

Когда ты мертв душой, ты по-любому существуешь сором,

И каждый круг последний — первый из новых мук.

Хватай из первых рук:

Усталые глаза пьяных москвичек-сестричек, подруг,

Еще не совсем сук,

Но и уже не чистых,

Знаешь, если честно,

Это все уходит корнями куда-то в детство.

Мы уже были смолоду приучены к холоду,

А время лишь раздуло бурями насыпь,

Под которой эпоха увидела нас —

Правда прогнивших насквозь…

Припев:

Давно не ангел, падал так много раз,

Не гнушаюсь грязью измазанных масс,

И через призму темную от копоти фраз,

Смотри как сыпятся бревна из моих глаз!

Давно не ангел, падал так много раз,

Не гнушаюсь грязью измазанных масс,

И через призму темную от копоти фраз,

Смотри как сыпятся бревна из моих глаз!

Каждая песчинка хочет управлять бурей,

Глухой подсудимый ждет решенья немых судей,

Ум отрицает веру, вера отрицает ум,

Тяга к приключениям больше названных сумм.

А годы летят на бешенной скорости,

В прошлого пропасть падают сомнения с гордостью,

Я вижу грустные взгляды на местности —

Они ждали конца в декабре, теперь опять в неизвестности.

Мой мозг будто сепарирован, не знаю что лучше:

Быть одному или учиться выслушивать,

По-новому старое, по-старому новое,

Весь этот набор загонов с абстрактными догмами.

Я столько раз умирал, что внутри стало тише,

Я столько раз убивал, что не хочется больше,

Второе дыхание рождает живое слово,

Дальше и дольше, даже если не хочешь.

Припев:

Падал так много раз,

Не гнушаюсь грязью измазанных масс,

И через призму темную от копоти фраз,

Смотри как сыпятся бревна из моих глаз!

Давно не ангел, падал так много раз,

Не гнушаюсь грязью измазанных масс,

И через призму темную от копоти фраз,

Смотри как сыпятся бревна из моих глаз!

Падал так много раз,

Не гнушаюсь грязью измазанных масс,

И через призму темную от копоти фраз,

Смотри как сыпятся бревна из моих глаз.

Давно не ангел, падал так много раз,

Не гнушаюсь грязью измазанных масс,

И через призму темную от копоти фраз,

Смотри как сыпятся бревна из моих глаз!

Вона кликала мене «милий»,

Але наткнулася на жорсткі кузьмінські вила,

На переклад худоби,

Я пам'ятаю ті люті зими.

Коли мені хотілося лише жалітися та *бать

І на все мені було класти з приладом,

З двором або двором, злодієм або злодіям,

Коли ти мертв душею, ти по-любому існуєш сміття,

І кожне коло останнє — перше з нових мук.

Хапай з перших рук:

Втомлені очі п'яних москвичок-сестричок, подруг,

Ще не зовсім сук,

Але і вже не чистих,

Знаєш, якщо чесно,

Це все сягає кудись у дитинство.

Ми вже були замолоду привчені до холоду,

А час лише роздуло бурями насип,

Під якою епоха побачила нас —

Щоправда прогнили наскрізь.

Приспів:

Давно не ангел, падав так багато разів,

Не греблююся брудом змазаних мас,

І через призму темну від копоти фраз,

Дивись як сипляться колоди з моїх очей!

Давно не ангел, падав так багато разів,

Не греблююся брудом змазаних мас,

І через призму темну від копоти фраз,

Дивись як сипляться колоди з моїх очей!

Кожна піщинка хоче керувати бурею,

Глухий підсудний чекає на рішення німих суддів,

Ум заперечує віру, віра заперечує розум,

Тяга до пригод більше названих сум.

А роки летять на шаленій швидкості,

Минулого прірву падають сумніви з гордістю,

Я бачу сумні погляди на місцевості

Вони чекали кінця в грудні, тепер знову в невідомості.

Мій мозок ніби сепарований, не знаю що краще:

Бути одному або вчитися вислуховувати,

По-новому старе, по-старому нове,

Весь цей набір загонів з абстрактними догмами.

Я стільки разів помирав, що всередині стало тихіше,

Я стільки разів вбивав, що не хочеться більше,

Друге дихання народжує живе слово,

Далі і довше, навіть якщо не хочеш.

Приспів:

Падав так багато разів,

Не греблююся брудом змазаних мас,

І через призму темну від копоти фраз,

Дивись як сипляться колоди з моїх очей!

Давно не ангел, падав так багато разів,

Не греблююся брудом змазаних мас,

І через призму темну від копоти фраз,

Дивись як сипляться колоди з моїх очей!

Падав так багато разів,

Не греблююся брудом змазаних мас,

І через призму темну від копоти фраз,

Дивись як сипляться колоди з моїх очей.

Давно не ангел, падав так багато разів,

Не греблююся брудом змазаних мас,

І через призму темну від копоти фраз,

Дивись як сипляться колоди з моїх очей!