Dans mon HLM - Renaud

In a long and involved conversation with myself

I saw precious things come into view

And I poured through the files taken off my mental shelf

I dusted off some memories of you

Then I thought about the times when all the fair was green

How the phoenix of our love, first flapped it’s silver wings

All the urgency and passion of each new day as it happened

And how it all mellowed as it grew

I remember the times that our laughter would explode

And how you would turn to hide your smile

And then the hours of silence while the perfumed candle glowed

And both of us meandered on for miles

I remember the time I said, I really had to go

I remember the tears that filled your eyes

Then I touched your hand and told you that it really was a lie

And though you never knew it dear, I cried

Well it’s amazing how time can so softly change your ways

And make you look at things that can’t be seen

And how the years that roll by can start you listening

Not just to what they say, but what they mean

So forgive me my dear if I seem preoccupied

And if the razor edge of youth filled love is gone

But we’re both a little older, our relationship has grown

Not just in how it’s shaped, but how it’s shown

So forgive me my dear if I seem preoccupied

And if the razor edge of youth filled love is gone

But we’re both a little older and our relationship has grown

Not just in how it’s shaped, but how it’s shown

У довгій і заплутаній розмові зі мною

Я бачив, як дорогоцінні речі з’явилися в поле зору

І я переглянув файли, зняті з моєї ментальної полиці

Я стерла з себе деякі спогади про вас

Тоді я подумав про часи, коли весь ярмарок був зеленим

Як фенікс нашого кохання, першим замахав своїми срібними крилами

Уся невідкладність і пристрасть кожного нового дня, як це сталося

І як все це м’якшало, як зростало

Я пам’ятаю часи, коли наш сміх вибухав

І як би ви повернулися, щоб приховати посмішку

А потім години тиші, поки світилася парфумована свічка

І ми обоє мчали на милі

Я  пам’ятаю час, коли сказала, що мені справді потрібно йти

Я пам’ятаю сльози, які наповнили твої очі

Тоді я доторкнувся до твоєї руки й сказав, що це справді була брехня

І хоча ти ніколи цього не знав, любий, я плакала

Дивно, як час може так м’яко змінити ваші способи

І змусити вас дивитися на речі, які неможливо побачити

І як роки, що минають, можуть почати слухати вас

Не лише на те, що вони говорять, а й на те, що вони мають на увазі

Тож вибач мені, моя люба, якщо я, здається, стурбований

І якщо вістря бритви любов, наповненої молодістю, зникне

Але ми обидва трошки старші, наші стосунки зросли

Не лише в тому, як вона має форму, а й у тому, як вона показана

Тож вибач мені, моя люба, якщо я, здається, стурбований

І якщо вістря бритви любов, наповненої молодістю, зникне

Але ми обидва трошки старші, і наші стосунки зросли

Не лише в тому, як вона має форму, а й у тому, як вона показана