La Teigne - Renaud

L'était bâti comme un moineau

Qu’aurait été malade

À la bouche, derrière son mégot

Y’avait des gros mots en cascades

L'était pas bien gros c’t’asticot

Mais c'était une vrai boule de haine

On y filait plein d’noms d’oiseaux

Même ceux qui l’connaissaient qu'à peine

L’appelaient la teigne

Il avait pas connu ses vieux

Il était d’l’Assistance

Ce genre d'école, pour rendre joyeux

C’est pas exactement Byzance

D’ailleurs on lisait dans ses yeux

Qu’pour qu’y soit bien fallait qu’on l’craigne

Si tu rentrais pas dans son jeux

Putain!

C’que tu r’cevais comme beignes

C'était une teigne

Avec les gonzesse, les mich’tons

L'était encore plus vache

J’te pique tes sous, j’te fous des gnons

Tu tombes amoureuses et j’m’arrache

Pour sa p’tite gueule, ses poings d’béton

Plus d’une se serait jetée à la Seine

Elles lui parlaient d’amour, d’passion

Y répondait par des châtaignes

C'était une teigne

L’avait pas fêté ses vingt berges

Quand, une nuit de novembre

On l’a r’trouvé raide comme un cierge

Pendu au beau milieu d’sa chambre

Si y’a un bon Dieu, une Sainte Vierge

Faut qu’ils l’accueillent à leur enseigne

Parc’qu’avant d’passer sur l’autr’berge

Y m’avait dit personne ne m’aime

J’suis qu’une pauv’teigne

Mais moi qui l’ai connu un peu

Quand parfois j’y repense

Putain!

C’qu’il était malheureux

Putain!

C’qu’y cachait comme souffrance

Sous la pâle blondeur de se frange

Dans ses yeux tristes, dans sa dégaine

Mais j’suis sûr qu’au ciel c’est un ange

Et quand j’pense à lui mon coeur saigne

Adieu la teigne

Adieu la teigne

Adieu la teigne

Був побудований як горобець

Що б захворіло

В роті, за попу

Погані слова лунали каскадом

Він був не дуже великий, це опариш

Але це був справжній клубок ненависті

Ми крутили багато назв птахів

Навіть ті, хто його ледве знав

Назвав це стригучий лишай

Він не знав своїх старих

Він був із Асистансу

Така школа, щоб порадувати

Це не зовсім Візантія

Крім того, ми могли читати в його очах

Щоб це було добре, ми повинні цього боятися

Якщо ви не граєте в його гру

повія!

Те, що ви отримали як пончики

Це був стригучий лишай

З пташенятами, мічтонами

Було навіть злягнути

Я краду твої гроші, мені байдуже

Ти закохаєшся, а я відриваю себе

За його маленьке обличчя, його бетонні кулачки

Не один би кинувся в Сену

Вони говорили йому про любов, про пристрасть

Відповів каштанами

Це був стригучий лишай

Не відзначили своїх двадцять банків

Коли, однієї ночі в листопаді

Ми знайшли його твердим, як свічка

Повісився посеред його кімнати

Якщо є добрий Бог, то Пресвята Діва

Вони повинні вітати це своїм знаком

Тому що перед тим, як перейти на інший берег

Він сказав мені, що мене ніхто не любить

Я просто бідна міль

Але я, хто його трохи знав

Коли я іноді думаю про це

повія!

Який він був нещасний

повія!

Що там ховалося як страждання

Під блідо-русявою чубчиком

В його сумних очах, у його швидкому витягуванні

Але я впевнений, що на небесах це ангел

І коли я думаю про нього, моє серце обливається кров’ю

До побачення стригучий лишай

До побачення стригучий лишай

До побачення стригучий лишай