Veintitantos - Rayden

Estoy a punto de cumplir los veinticuatro veranos

Y a estas alturas los años son palos

Tu círculo de amigos se hace plano, cerrado, pequeño

Y los vínculos se esfuman si hay intereses de por medio

A veces tengo miedo a las decisiones

Me siento como el peque que crece en el cole

En el momento de que dejas de usar lápices de colores

Y con un boli no sabes borrar errores

No eran tiempos mejores pero si, me sentía seguro

Ahora dudo de cómo será el futuro

Ya no tenemos quince, tememos tener cáncer

Y no salgo ni los «findes» por temor a algún percance

Nada como antes;

las multitudes me intimidan

Hasta me incomoda tratar con esa mayoría vacía

Y a esta edad tardía

Quisiera volver a ser el niño que se fue llorando a clase el primer día

Río con más ganas pero lloro con más dolor

Y menos lágrimas en la fachada

El mañana que depara si no me fío de nadie

Solo de quien me ama y de mi hermana el resto es carne, agua y aire

Los problemas diferencian al colega del colgao' y del que te deja colgado

Compagino curro y compañeros como puedo y quizás

Que cada vez me cueste más echar de menos

Sigo en mis trece, camino a los treinta

Haciendo la cuenta nada me apetece

Desde los ochenta hasta que envejeces

Las dudas aumentan y los problemas crecen

Camino a los treinta yo sigo en mis trece

Y nada me apetece, haciendo la cuenta

Desde la placenta hasta que pereces

La vida da mil vueltas después desapareces

Estoy más cerca de mi boda que de probar las drogas

Soy un viejo con cara de crío o un crío envejecido

Caen las horas y vienen las canas, las arrugas

Facturas, catorce pagas y un día libre por semana

El que lo tenga;

que no tengo ni las cuentas claras

Solo declaro para hacienda y no les cuento nada

Me siento como un adulto a la fuerza forzado

A ver la verdad y es que el esfuerzo no es igual a recompensa

Vaya.ni viceversa traga con lo que venga y calla

Con la vivienda cara, me olvido de la playa;

Que ahora toca medir el gasto extra

Y doblar ropa en la tienda para no tirar la toalla

Y ya ni salgo de juerga, solo uso mi jerga

Paso del menda que se gasta lo que gana de fiesta

Que se levanta para ir a trabajar cada mañana

Y pagar de madrugada para ver con cual se acuesta

Vivo en condiciones, pulo mis errores

Mido mis acciones sin querer complicaciones

Ni comparaciones porque son odiosas

Lo duro es hacer frente a lo simple que es lamentarse de las cosas

Y por fin, empiezo a entenderme y a verme como soy realmente

Y no la imagen que quieren venderme de mi

Perdón que no siga pero hoy es mi día

Y la vida es como un viaje de estudios donde aprendo a vivir a los veintitantos…

Sigo en mis trece, camino a los treinta

Haciendo la cuenta nada me apetece

Desde los ochenta hasta que envejeces

Las dudas aumentan y los problemas crecen

Camino a los treinta yo sigo en mis trece

Y nada me apetece, haciendo la cuenta

Desde la placenta hasta que pereces

La vida da mil vueltas después desapareces

Мені скоро виповниться двадцять чотири літа

І на цьому етапі роки — палиці

Ваше коло друзів стає плоским, замкнутим, маленьким

І посилання зникають, якщо є інтереси

Іноді я боюся прийнятих рішень

Я відчуваю себе маленьким, який росте в школі

У той момент, коли ви перестанете використовувати кольорові олівці

А ручкою не вмієш стерти помилки

Це були не кращі часи, але так, я відчував себе в безпеці

Тепер я сумніваюся, яким буде майбутнє

Нам вже не п’ятнадцять, ми боїмося раку

І навіть на «вихідні» не виходжу, боячись якогось нещастя

Нічого, як раніше;

натовп мене лякає

Мені навіть незручно мати справу з цією порожньою більшістю

І в цьому пізньому віці

Я хотів би бути тим хлопчиком, який у перший день пішов до класу з плачем

Я сміюся з більшим бажанням, але я плачу з більшим болем

І менше сліз на фасаді

Що буде завтра, якщо я нікому не довіряю

Тільки хто любить мене і мою сестру, решта м'ясо, вода і повітря

Проблеми відрізняють колегу від колеги та від того, хто залишає вас повішеним

Я поєдную роботу і колег як можу і можливо

Що мені все дорожче сумувати

Мені ще тринадцять, я на шляху до тридцяти

Роблячи рахунок, мені не хочеться

З вісімдесятих до старості

Сумніви збільшуються, а проблеми ростуть

Я на шляху до тридцяти, мені ще тринадцять

І мені нічого не хочеться робити

Від плаценти до загибелі

Життя проходить тисячу обертів, а потім ти зникаєш

Я ближче до свого весілля, ніж пробувати наркотики

Я старий чоловік з обличчям дитини або дитини похилого віку

Падають години і з’являються сивини, зморшки

Рахунки, чотирнадцять платежів і один вихідний на тиждень

Хто має;

Я навіть не маю чітких рахунків

Я лише заявляю до казначейства і нічого їм не кажу

Я відчуваю себе дорослим, примусовим

Давайте подивимося на правду, і вона полягає в тому, що зусилля не дорівнює винагороді

Нічого собі, ні навпаки, ковтайте з тим, що прийде, і мовчіть

З дорогим житлом я забуваю про пляж;

Тепер настав час виміряти додаткові витрати

І складати одяг в магазині, щоб не кинути в рушник

І я навіть не виходжу на гулянку, я просто використовую свій жаргон

Крок менда, хто витрачає те, що він заробляє на вечірках

Хто щоранку встає на роботу

І платити на світанку, щоб побачити, з ким вона спить

Я живу в умовах, шліфую свої помилки

Я вимірюю свої дії, не бажаючи ускладнень

Ні порівнянь, бо вони ненависні

Важко помітити, як просто шкодувати про речі

І нарешті я починаю розуміти себе і бачити себе таким, яким я є насправді

А не образ, який мені хочуть продати

Вибачте, що не продовжую, але сьогодні мій день

А життя схоже на екскурсію, де я вчуся жити у свої двадцять…

Мені ще тринадцять, я на шляху до тридцяти

Роблячи рахунок, мені не хочеться

З вісімдесятих до старості

Сумніви збільшуються, а проблеми ростуть

Я на шляху до тридцяти, мені ще тринадцять

І мені нічого не хочеться робити

Від плаценти до загибелі

Життя проходить тисячу обертів, а потім ти зникаєш