Levedad - Rayden, Ivan Ferreiro

Un, dos, tres

Cuatro, cinco, seis

Un, dos, tres

Cuatro, cinco, seis

Un, dos, tres

Cuatro, cinco, seis

Un, dos, tres.

Un, dos, tres.

Un, dos, tres

Atrapado en el colmo del colmo, en la falsa calma

En la ilusoria jauja de esta estancia a la que llamo jaula

Hoy ya no vivo de estímulos, vivo con lo mínimo

Un nómada hipotecado en la eterna mudanza

No, vivir mañana ya es cosa de ayer

Ahora vivo en el presente sin pensar en luego

Remodelando el infinito con las manos

Como antiguos artesanos

Inhumanos, modelando el fuego

Como si fuera una verdad a medias

Un alienígena que no entendemos su miseria

Sería imposible no volvernos locos, no rozar la histeria

Derretir Siberia con este foco

Un hipocondríaco soñador, casi reacio

Que promete mucho y se arrepiente siempre despacio

Como el niño que envejece

Y permanece firme con los mismos ojos

Como la flor que crece entre mi bestia y yo

La primera hornada fue ciega y de placer

Nada podía romper el hechizo de una tarde de verano

Aquel verano en que supiste que caer no siempre es divertido

Y el dolor de los demás no está de más

Sumérgete en el sueño y a volar

Aves de paso que tejerán nuestra realidad

Dime aunque mientas que vendrás

Nada que pese más que el vapor de esta levedad

Dime aunque mientas que vendrás

Ni frío ni calor, templado, anclado al error

Encasillado a seguir un papel

Como el que te presta ese paraguas cuando hace sol

Y te pide que se lo devuelvas cuando va a llover, y no va' volver

Hoy me quedo en lo que hubo, los nudos de la cuerda

La tristeza que ha perdido fuerza y picardía

Y somos la melancolía que ha adquirido ligereza y apatía

Apátrida buscando una salida

Como membranas de aceite

En un baile microscópicamente sutil

Se mezclaba por completo

Tomaba el tiempo de la mano sin ti

A medida que el proceso se iba estabilizando, es un decir

Yo sólo confirmaba que nada me importaba, que debía reducir

Aves de paso que tejerán nuestra realidad

Dime aunque mientas que vendrás

Nada que pese más que el vapor de esta levedad

Dime aunque mientas que vendrás

Aves de paso que tejerán nuestra realidad

Dime aunque mientas que vendrás

Nada que pese más que el vapor de esta levedad

Dime aunque mientas que vendrás

Один два три

Чотири п'ять шість

Один два три

Чотири п'ять шість

Один два три

Чотири п'ять шість

Один два три.

Один два три.

Один два три

Спійманий на висоті висоти, в фальшивому спокої

У ілюзорній клітці цієї кімнати, яку я називаю кліткою

Сьогодні я вже не живу на подразники, я живу з мінімумом

Заставлений кочівник у вічному ході

Ні, завтрашній день – це вже вчорашній день

Тепер я живу сьогоденням, не думаючи про потім

Перетворення нескінченності своїми руками

Як старовинні майстри

Нелюди, що формують вогонь

Ніби це напівправда

Інопланетянин ми не розуміємо його нещастя

Неможливо було б не збожеволіти, не межувати з істерикою

Розтопіть Сибір цим прожектором

Мрійливий, майже неохоче іпохондрик

Це багато обіцяє і завжди повільно кається

Як дитина, яка старіє

І твердо стояти такими ж очима

Як квітка, що росте між мною і моїм звіром

Перша партія була сліпою і насолодою

Ніщо не могло розірвати чари літнього полудня

Того літа ви знали, що падати не завжди весело

І чужого болю не надто багато

Занурюйся в сон і літай

Перелітні птахи, які сплетять нашу реальність

Скажи мені, навіть якщо ти брешеш, що ти прийдеш

Ніщо не важить більше, ніж пара цієї легкості

Скажи мені, навіть якщо ти брешеш, що ти прийдеш

Ні холод, ні спека, загартований, прив’язаний до помилки

Приведення типу для виконання ролі

Як той, хто позичає тобі цю парасольку, коли сонячно

І він просить вас повернути його, коли піде дощ, і він не повернеться

Сьогодні я залишаюся в тому, що було, вузлах мотузки

Смуток, що втратив силу, і пустощі

А ми – меланхолія, що набула легкості й апатії

Без громадянства шукає вихід

Як масляні мембрани

У мікроскопічно тонкому танці

був повністю змішаний

Раніше я проводив час без тебе

Оскільки процес стабілізувався, тобто

Я лише підтвердив, що для мене нічого не має значення, що я повинен зменшити

Перелітні птахи, які сплетять нашу реальність

Скажи мені, навіть якщо ти брешеш, що ти прийдеш

Ніщо не важить більше, ніж пара цієї легкості

Скажи мені, навіть якщо ти брешеш, що ти прийдеш

Перелітні птахи, які сплетять нашу реальність

Скажи мені, навіть якщо ти брешеш, що ти прийдеш

Ніщо не важить більше, ніж пара цієї легкості

Скажи мені, навіть якщо ти брешеш, що ти прийдеш