Pólvora mojada - Rayden

Avivando la llama con las manos sudadas

Calles abarrotadas y ahora, se bate en retirada

Y tú, que haces como si nada y nos haces la cama

El tiro de gracia, tantos gilipollas y tan pocas balas

Perdiendo la calma, ¿dónde está exiliada?

Voces silenciadas, la muerte anunciada

Y tú, la espina clavada que nos saca del mapa

Me duele hasta el alma cuando haces de sorda y también de callada

Y no me callaré aunque me lo digas, harto de despedidas

Di que esa boca sí que es mía

Y si me voy has de saber que no salvé los muebles de tus llamas

Lo pude hacer pero ya me cansé de pólvora mojada

Si me ves volver será para arrancar del labio la mordaza

Quitar el pan de quien nos quiere mal traer con sus migajas

A marchas forzadas, con la herida descalza va…

Duele cada pisada alejada mal dada marcando distancias

Entre dos miradas está otra franja horaria

La línea divisoria que empieza en el punto donde todo acabará

Cruzando horizontes de lengua extranjera

Grita polizonte, miedo del centinela

Vidas obligadas a ser refugiadas cruzan la frontera

Nadie es profeta en su tierra, solo es portadores de vergüenza ajena

No me pararé aunque me lo digas, no vivo de rodillas

Sigo baldosas amarillas

Tengo un faro que ilumina cada uno de los pasos

Que quedan por recorrer

Cuando te pierda la pista o de vista

Pero no mis ganas de volverte a ver… o verte volver

Y si me voy has de saber que no salvé los muebles de tus llamas

Lo pude hacer pero ya me cansé de pólvora mojada

Si me ves volver será para arrancar del labio la mordaza

Quitar el pan de quien nos quiere mal traer con sus migajas

Y si me voy, y si me voy, y si me voy…

Esto es el canto de la gente desterrada

Que no vuelven a dar vueltas de campana

Роздмухування полум’я спітнілими руками

Вулиці переповнені, а тепер він відступає

І ти, що ніби нічого не робиш і застилаєш нам ліжко

Coup de grace, так багато мудаків і так мало куль

Втрачаючи хладнокровність, куди вона заслана?

Притихли голоси, смерть передрікала

І ти, застряглий шип, що знімає нас з карти

Мені болить душа, коли ти граєш глухим і теж мовчазним

І я не замовкну, навіть якщо ти мені скажеш, втомлений від прощань

Скажи, що це мій рот

І якщо я піду, ти повинен знати, що я не врятував меблі від твого полум’я

Я міг би, але я втомився від мокрого пороху

Якщо ви побачите, що я повертаюся, це буде для того, щоб зірвати кляп з губи

Забирайте хліб у тих, хто хоче нам погано принести своїми крихтами

На форсовані марші, з пораненням босоніж він ходить…

Це шкодить кожному кроку на відстані поганої розмітки

Між двома поглядами – інший проміжок часу

Лінія розділу, яка починається в точці, де все закінчиться

Перетин іншомовних горизонтів

Крик поліцейський, страх сторожа

Життя, змушені бути біженцями, перетинають кордон

Ніхто не пророк у своїй землі, вони лише носії чужої ганьби

Я не зупинюся, навіть якщо ти мені скажеш, я не живу на колінах

Я слідую за жовтими плитками

У мене є маяк, який висвітлює кожну сходинку

Що залишилося йти

Коли ви втратили слід або зникли з поля зору

Але не моє бажання бачити тебе знову... або бачити, як ти повертаєшся

І якщо я піду, ти повинен знати, що я не врятував меблі від твого полум’я

Я міг би, але я втомився від мокрого пороху

Якщо ви побачите, що я повертаюся, це буде для того, щоб зірвати кляп з губи

Забирайте хліб у тих, хто хоче нам погано принести своїми крихтами

І якщо я піду, і якщо я піду, і якщо я піду...

Це пісня вигнанців

Вони не повертаються до дзвінка