L'espirit de L'escalier - Rayden

Cada vez que pienso muestro lo que llevo dentro

Fábricas de emociones que habitan en el centro

Yo creo en canciones que dejan el alma arrugada

En las que hablan de verdades como dos manos cerradas

Por querer no quiero tener nada

El que sí tiene celos o envidia si posee o no lo que ama

Y por miedo a perderlo o ese deseo de tener

Vivimos enfermos entre los extremos del querer

Digamos que si el sentido de la vida es sufrir

Y en su justa y debida medida morir

Decir que solo daña aquel que puede y no quien quiere aunque puede

Ser que a quien quieres lo haga y créeme que eso duele

En fin, aquí solo somos seres, hombres y mujeres

Quienes tienen como similitud la falsa moral

Donde todo de lo que somos es aquello que tenemos

Como bienes y así somos lo que ven los demás;

Vamos, que por mi bien no debo ser tan bueno, malo menos

Palos los dan amigos, tu chica, el empleo

Y entre dieces y ceros un cinco pelao saqué

A veces por los pelos pero siempre en medio (como el jueves)

Digo lo que pienso, pienso lo que escribo

Escribo lo que vivo y así te lo describo

Que la fama no es ser conocido

Es que damas estén en la cama con tu «alias» pero no contigo

Digo lo que pienso, pienso lo que escribo

Escribo lo que vivo y así te lo describo

Que el colmo de ser «conocido» es que ni tú mismo te conozcas

Y ahí por mucho que ganes estás perdido

Cuando todos duermen algo se enciende dentro de mí

La mente es un torrente de ideas que quieren salir, (fluir)

Huir de la corriente impuesta por los medios

Yo me siento diferente porque puedo

En un ambiente con mentalidad de pueblo y titulo de ciudad

Veo que vivo entre pokeros, emos, borregos

Jóvenes y «jóvenes» de avanzada edad

Que se disputan quien va primero en «la cola del pan»

«Quien vive sin plan no teme que nada salga mal»

Desde que sigo este refrán todo va fenomenal

La amistad es un talismán que a mí me da la vida;

Un término que a muchos por fo… al final se les olvida

Y es normal que te pongan de hijo puta pa' arriba

Si caes tan bajo que piensas con lo del medio putilla

¿Lo pillas?

que te rodees de todo aquel que te llene

Que de vacíos está el mundo lleno;

hasta el pene

Digo lo que pienso, pienso lo que escribo

Escribo lo que vivo y así te lo describo

Que la fama no es ser conocido

Es que damas estén en la cama con tu «alias» pero no contigo

Digo lo que pienso, pienso lo que escribo

Escribo lo que vivo y así te lo describo

Que el colmo de ser «conocido» es que ni tú mismo te conozcas

Y ahí por mucho que ganes estás perdido

Y si el mundo se despierta solo quiero dormir

Estar al otro lado un plano muy lejano de aquí

Hermanos los cuento con dedos de una mano y me sobran

Solo ellos logran con un gesto que yo sea feliz

Que esté contento aunque no sea un buen ejemplo a seguir

De momento me contento con llegar a senil

Que con el tiempo te das cuenta que más vale ser honrado

Que no un cerdo porque a todos llega su «San Martín»

Ya no hay lamentos sino propósitos y antojos

Y ahora mi antojo es comerte con los ojos con cuidado

Ya que toda pretensión lleva a decepción y esta a depresión

Si el deseo que escojo no da resultado

Y hoy floto sobre nubes de algodón

Sobre tu colchón y me siento un loco enamorado del amor

De la ausencia de dolor y de poder estar a tu lado

Digo lo que pienso, pienso lo que escribo

Escribo lo que vivo y así te lo describo

Que la fama no es ser conocido

Es que damas estén en la cama con tu «alias» pero no contigo

Digo lo que pienso, pienso lo que escribo

Escribo lo que vivo y así te lo describo

Que el colmo de ser «conocido» es que ni tú mismo te conozcas

Y ahí por mucho que ganes estás perdido

Кожен раз, коли я думаю, я показую, що у мене всередині

Фабрики емоцій, які населяють центр

Я вірю в пісні, які зморщують душу

У яких вони говорять про істину, як дві зімкнуті руки

За бажання я не хочу нічого мати

Той, хто ревнивий чи заздрісний, незалежно від того, має він те, що він любить, чи ні

І через страх втратити те чи інше бажання мати

Ми живемо хворими між крайнощами кохання

Скажімо, якщо сенс життя — страждати

І в його справедливій мірі померти

Сказати, що це шкодить лише тим, хто може, а не тим, хто хоче, хоча можуть

Бути тим, кого ти любиш, робить це, і повір мені, що це боляче

Словом, тут ми лише істоти, чоловіки й жінки

У кого схожість хибна мораль

Де всі ми є те, що ми маємо

Як товар і тому ми є тим, що бачать інші;

Давай, для власного блага я не повинен бути таким хорошим, менше поганим

Палиці дарують друзі, твоя дівчина, робота

А між десятками і нулями я отримав п’ять пелао

Іноді за волоссям, але завжди посередині (наприклад, четвер)

Я говорю те, що думаю, я думаю, що я пишу

Я пишу те, чим живу, і так я вам це описую

Ця слава невідома

Хіба що дами в ліжку з вашим «псевдонімом», але не з вами

Я говорю те, що думаю, я думаю, що я пишу

Я пишу те, чим живу, і так я вам це описую

Висота бути «відомим» полягає в тому, що ти навіть себе не знаєш

А там, скільки б ти не виграв, ти програєш

Коли всі сплять, всередині мене щось загоряється

Розум - це потік ідей, які хочуть вийти, (потік)

Тікай від течії, нав’язаної ЗМІ

Я відчуваю себе іншим, тому що можу

В середовищі з міською ментальністю та міською назвою

Я бачу, що живу серед покеро, емо, овець

Молоді та «молоді» старшого віку

Що вони сперечаються, хто перший у «хлібній черзі»

«Хто живе без плану, не боїться, що нічого не піде»

Оскільки я дотримуюся цієї фрази, все йде чудово

Дружба — це талісман, що дає мені життя;

Термін, який багато хто… зрештою забувають

І це нормально, що вони нагорі називають вас сукиним сином

Якщо ви впадете так низько, що ви думаєте з половиною повій

Ви розумієте це?

що ви оточуєте себе всіма, хто наповнює вас

Що світ сповнений порожнечі;

аж до пеніса

Я говорю те, що думаю, я думаю, що я пишу

Я пишу те, чим живу, і так я вам це описую

Ця слава невідома

Хіба що дами в ліжку з вашим «псевдонімом», але не з вами

Я говорю те, що думаю, я думаю, що я пишу

Я пишу те, чим живу, і так я вам це описую

Висота бути «відомим» полягає в тому, що ти навіть себе не знаєш

А там, скільки б ти не виграв, ти програєш

І якщо світ прокидається, я просто хочу спати

Бути по той бік, літак далеко звідси

Брати, я лічу їх пальцями однієї руки, і в мене є багато

Тільки їм вдається порадувати мене одним жестом

Щоб він був щасливим, навіть якщо він не є хорошим прикладом для наслідування

На даний момент я задовольняюся досягненням старечого стану

Щоб з часом ти зрозумів, що краще бути чесним

Не свиня, тому що кожен отримує свій «Сан-Мартін»

Більше немає жалю, а є цілі та бажання

А тепер я хочу уважно дивитися на вас

Так як всяке прикидання призводить до розчарування, а це до депресії

Якщо вибране мною бажання не спрацює

А сьогодні я пливу на бавовняних хмарах

На твоєму матраці я відчуваю себе божевільно закоханим від кохання

Відсутності болю і можливості бути поруч

Я говорю те, що думаю, я думаю, що я пишу

Я пишу те, чим живу, і так я вам це описую

Ця слава невідома

Хіба що дами в ліжку з вашим «псевдонімом», але не з вами

Я говорю те, що думаю, я думаю, що я пишу

Я пишу те, чим живу, і так я вам це описую

Висота бути «відомим» полягає в тому, що ти навіть себе не знаєш

А там, скільки б ти не виграв, ти програєш