Лучший фит - Птаха

Такая маленькая, вечно улыбается,

Похожа на папу, то есть на меня.

Только умнее, смешнее, добрее чем я,

Живёт с Кариной, мама где-то в Люблино далеко.

Приезжает в выходные иногда ко мне, как в кино,

«Папа, папа!" — А папа в хлам убитый.

Или просто пьяный, мне становится стыдно,

Я ухожу от неё, краснеют глаза, отвернулся.

Молчу, за окном падает жёлтая листва с клёна,

Тихо стучит дождь по крыше моего дома.

Я стою у окна взгляд никуда,

Она стоит за спиной на ёё щеке слеза.

Тихим шурша приходит зима ночью,

Сугробы сменяют лужы превращая в камень тёплую почву.

Ника тихо сопела, улыбаяясь порой,

Я думал ангелы перьями сменили снег.

Этой зимой я ловил этот пух,

На лицо и глаза, а спустя пару лет,

Пришли города, но дороже всех рук,

Для меня та стрела, что разбила кромешную тьму.

Папон твой ужасный зануда, но я верю в тебя…

Ника

За окном пылает осень яркими огнями,

Где тебя носит, я так хочу тебя обнять.

Гастроли, клубы, друзья, а может студия,

Я всё понимаю — ведь родителей не судят.

И снова вечер наполняет мою комнату,

Я тихо плачу накрыв лицо ладонями.

И каждый день, часами сидя у окна,

Чтобы не случилось я буду ждать тебя.

Пёс

Ты всегда со мной рядом,

Даже если меня с тобой нету.

Мне другого не надо,

Ты моя победа.

Ты всегда со мной рядом,

Даже если меня с тобой нету.

Мне другого не надо,

Ника — ты моя победа.

Ты моя победа, ты моя победа,

Ты моя победа, ты моя победа.

Ты моя победа, ты моя победа,

Ты моя победа, ты моя победа.

Ника

Папа, папа, папа, ну куда ты пропал?

Чтобы не случилось, знай я буду ждать тебя.

Папа, папа, папа, развела нас тропа,

Чтобы не случилось, знай я буду ждать тебя.

Така маленька, вічно посміхається,

Схожа на тата, тобто мене.

Тільки розумніший, смішний, добріший за мене,

Живе з Каріною, мама десь у Любино далеко.

Приїжджає у вихідні іноді до мені, як у кіно,

«Тату, тату!» — А папа в мотлох убитий.

Або просто п'яний, мені стає соромно,

Я іду від неї, червоніють очі, відвернувся.

Мовчу, за вікном падає жовте листя з клена,

Тихо стукає дощ по даху мого будинку.

Я стою біля вікна погляд нікуди,

Вона стоїть за спиною на щеці сльозу.

Тихим шурхотом приходить зима вночі,

Кучугури змінюють калюжі, перетворюючи на камінь теплий грунт.

Ніка тихо сопіла, посміхаючись часом,

Я думав ангели пір'ям змінили сніг.

Цієї зими я ловив цей пух,

На обличчя і очі, а через пару років,

Прийшли міста, але найдорожче рук,

Для мене та стріла, що розбила непроглядну темряву.

Папон твій жахливий зануда, але я вірю в тебе ...

Ніка

За вікном палає осінь яскравими вогнями,

Де тебе носить, я так хочу тебе обійняти.

Гастролі, клуби, друзі, а може студія,

Я все розумію — адже батьків не судять.

І знову вечір наповнює мою кімнату,

Я тихо плачу накривши обличчя долонями.

І кожен день, годинами сидячи біля вікна,

Щоб не трапилося я чекатиму тебе.

Пес

Ти завжди зі мною поруч,

Навіть якщо мене з тобою нема.

Мені іншого не треба,

Ти моя перемога.

Ти завжди зі мною поруч,

Навіть якщо мене з тобою нема.

Мені іншого не треба,

Ніка — ти моя перемога.

Ти моя перемога, ти моя перемога,

Ти моя перемога, ти моя перемога.

Ти моя перемога, ти моя перемога,

Ти моя перемога, ти моя перемога.

Ніка

Тату, тату, тату, ну куди ти зник?

Щоб не сталося, знай я чекатиму тебе.

Тато, тату, тату, розвела нас стежка,

Щоб не сталося, знай я чекатиму тебе.