Света луч - Птаха

Солнце освещает путь, я иду вперед.

Может там болото, может кто-то ждет.

Моросит маленько, радуга играет.

Я стремлюсь туда, куда я сам не знаю.

Как у всех бывает: больно и обидно.

Очевидно — врут.

Предадут, но видно,

Лицемерие тут — все за спины пустят.

Я пойду вперед.

Бог их не допустит.

Что мне с них, скажи?

Их грехи в ответе.

Я б вернулся в дом, где играет ветер.

Где я жил давно, где мне плохо было.

Где смеялся я.

Бабушка просила:

«Принеси воды, мне для теста надо».

Где друзья мои?

Снег пошел, ребята.

Капли на оконце, добрый старый кот,

Горячий сладкий чай, лимон и бутерброд.

Припев:

Осветит мне путь света солнца луч.

Если дождь, то пусть будет много туч.

Ангелы помогут ночью мне уснуть.

И, проснувшись утром, силы не свернуть.

Осветит мне путь света солнца луч.

Если дождь, то пусть будет много туч.

Ангелы помогут ночью мне уснуть.

И, проснувшись утром, силы не свернуть.

Все же хорошо, даже если плохо.

Просто это как, жизнь полна подвохов.

В этом весь прикол: суетить поступки.

Все найдешь потом, коль не опустишь руки.

Да, бывает сложно.

Да, бывает грустно.

Так бывает часто: вдруг вкусное — невкусно.

Горечь пустоты одиноким воплем.

Слушай, успокойся.

Вспомни старый тополь.

«Пусть это не клен с рыжею листвою» —

Зашептал мне ветром Ангел за спиною.

Тучи же пройдут, солнышко вернется!

Вон смотри, как дождик с радугой смеется.

Ночью ты не спишь, если нет любимой.

Вечером ворчишь, если звезд не видно.

Утром очень злой, часто прогоняешь.

Ты такой, как все — и других не знаешь.

Я сел на траву, скинул свои кеды.

Улыбнулся, вновь посмотрел на небо.

Вспомнил, что я цел и душой и телом.

Бог нам дал любовь — та подарит силы.

Припев:

Осветит мне путь света солнца луч.

Если дождь, то пусть будет много туч.

Ангелы помогут ночью мне уснуть.

И, проснувшись утром, силы не свернуть.

Осветит мне путь света солнца луч.

Если дождь, то пусть будет много туч.

Ангелы помогут ночью мне уснуть.

И, проснувшись утром, силы не свернуть.

Сонце освітлює шлях, я йду вперед.

Може там болото, може, хтось чекає.

Мрячить маленько, веселка грає.

Я прагну туди, куди я сам не знаю.

Як у всіх буває: боляче і прикро.

Очевидно - брешуть.

Зрадять, але видно,

Лицемірство тут - все за спини пустять.

Я піду вперед.

Бог їх не допустить.

Що мені з них, скажи?

Їхні гріхи у відповіді.

Я повернувся в будинок, де грає вітер.

Де я жив давно, де мені погано було.

Де сміявся я.

Бабуся просила:

"Принеси води, мені для тіста треба".

Де мої друзі?

Сніг пішов, хлопці.

Краплі на віконце, добрий старий кіт,

Гарячий солодкий чай, лимон і бутерброд.

Приспів:

Освітить мені шлях світла сонця промінь.

Якщо дощ, то нехай буде багато хмар.

Ангели допоможуть мені заснути.

І, прокинувшись уранці, сили не згорнути.

Освітить мені шлях світла сонця промінь.

Якщо дощ, то нехай буде багато хмар.

Ангели допоможуть мені заснути.

І, прокинувшись уранці, сили не згорнути.

Все добре, навіть якщо погано.

Просто це як, життя сповнене каверз.

У цьому весь прикол: метушити вчинки.

Все знайдеш потім, якщо не опустиш руки.

Так, буває складно.

Так, буває сумно.

Так буває часто: раптом смачне — несмачно.

Гіркота порожнечі самотнім криком.

Слухай, заспокойся.

Згадай стару тополю.

«Нехай це не клен із рудим листям» —

Зашепотів мені вітром Ангел за спиною.

Хмари вже пройдуть, сонечко повернеться!

Глянь, як дощ із сміливою веселкою.

Вночі ти не спиш, якщо немає коханої.

Увечері бурчить, якщо зірок не видно.

Вранці дуже злий, часто проганяєш.

Ти такий, як усі — і інших не знаєш.

Я сів на траву, скинув свої кеди.

Усміхнувся, знову подивився на небо.

Згадав, що я є цілим і душею і тілом.

Бог нам дав любов—та подарує сили.

Приспів:

Освітить мені шлях світла сонця промінь.

Якщо дощ, то нехай буде багато хмар.

Ангели допоможуть мені заснути.

І, прокинувшись уранці, сили не згорнути.

Освітить мені шлях світла сонця промінь.

Якщо дощ, то нехай буде багато хмар.

Ангели допоможуть мені заснути.

І, прокинувшись уранці, сили не згорнути.