Первое слово - Птаха

Ты там слушаешь меня, удали все треки.

Ты хотела воспитать во мне человека.

А я вышел спорно — рвет меня на части:

С одной стороны семья, а с другой напасти.

Я купил машину, мама;

кепки, кеды, шмотки.

Я почти не пью, только соки часто с водкой.

Да, шучу я — честно.

С Машкой все в порядке.

Бегаю теперь с утра я, делаю зарядку.

Ника как?

Отлично.

Бабушка здорова.

Тюлень столько ест, стала толстой, как корова.

У отца я не был — не хочу флешбеков.

То, как помню — помню, живущим человеком.

Осень, мама, в радость.

Осень — моя свега.

Это то, чем я дышу — в моем мире света.

В моем скудном мире, в стремлении к чему-то.

Прихожу домой я рано, часто рано утром.

Я стал сильным, честно — каменное сердце.

Того меня нету, но куда, скажи, тут деться?

Да, я помню, мама — боль уходит после.

Но, ее тут столько, что ломает просто.

Припев:

Ты согрей мне, мама, душу хулигана.

Ты прости меня за то, что я в отца — упрямый.

Так бывает, мама — мое слово ранит.

Но я, буду рядом, если тяжело вдруг станет.

Ты согрей мне, мама, душу хулигана.

Ты прости меня за то, что я в отца — упрямый.

Так бывает, мама — мое

ранит.

Но я, буду рядом, если тяжело вдруг станет.

Ты пойми меня, родная, за твои все слезы.

Я такой какой я есть, в родниковой прозе.

Стал уже совсем другим, людей ненавистник.

То, что на душе — буран, я солью на листик.

Ты прости, моя душа — на цепях разврата.

Знаешь, мама, все давно, это — моя карма.

Помнишь, я тогда сказал, что вернусь обратно.

Выпущу альбом.

Ты сказала: «Сына, ладно».

Мамочка-мамуля, сколько грязи видел.

Столько снюхал, сына.

Сколько сына выпил.

Сигареты, бабы… Ты права, — я в папу.

Ты моя — родная!

Ты прости меня, за правду.

Я боюсь ночами, что тебя не станет.

Ты так далеко.

Дело, видно в расстоянии.

Редкие звонки, буковки в моем Контакте.

Милая мамусик, появляйся чаще в Скайпе.

Я скучаю, честно.

Ты же — моя мама.

Я дурной, походу.

Да, дурной, как был наш папа.

Только он не верит, а верю — сильно.

В меня верит небо и мне дарит свои силы.

Ты поставишь свечку за мое здоровье.

Спросишь у бабули, как живем мы в доме двое.

Скажешь: «Песен мало, почему не слышно?»

Я пишу их ночью — ночью очень тихо.

Помнишь, как давно ты хотела, чтобы:

Мною ты гордилась, и платила за учебу?

Я же не ходил, лазил часто по заброшкам,

А ты плакала потом, тихо у окошка.

В общем — все в порядке.

Я живой-здоровый.

Есть друзья, как братья.

Идем одной дорогой

Я все помню, мама — все твои старания.

Теперь прошу простить за те, что я принес страдания.

Припев:

Ты согрей мне, мама, душу хулигана.

Ты прости меня за то, что я в отца — упрямый.

Так бывает, мама — мое слово ранит.

Но я, буду рядом, если тяжело вдруг станет.

Ты согрей мне, мама, душу хулигана.

Ты прости меня за то, что я в отца — упрямый.

Так бывает, мама — мое слово ранит.

Но я, буду рядом, если тяжело вдруг станет.

Ти там слухаєш мене, видали всі треки.

Ти хотіла виховати в мені людину.

А я вийшов спірно — рве мене на части:

З одного боку сім'я, а з іншої напасті.

Я купив машину, мамо;

кепки, кеди, шмотки.

Я майже не п'ю, тільки соки часто з горілкою.

Так, жартую я - чесно.

З Машкою все в порядку.

Бігаю тепер з ранку я, роблю зарядку.

Ніка як?

Чудово.

Бабуся здорова.

Тюлень стільки їсть, стала товстою, як корова.

У батька я не був — не хочу флешбеків.

Те, як пам'ятаю— пам'ятаю, людиною, що живе.

Осінь, мамо, в радість.

Осінь - моя свега.

Це те, чим я дихаю в моєму світі світла.

У моєму мізерному світі, в прагненні до чогось.

Приходжу додому рано, часто рано вранці.

Я став сильним, чесно — кам'яне серце.

Того мене немає, але куди, скажи, тут подітися?

Так, я пам'ятаю, мама — біль іде після.

Але, її тут стільки, що ламає просто.

Приспів:

Ти зігрій мені, мамо, душу хулігана.

Ти пробач мені за те, що я в батька — упертий.

Так буває, мамо — моє слово ранить.

Але я буду поруч, якщо важко раптом стане.

Ти зігрій мені, мамо, душу хулігана.

Ти пробач мені за те, що я в батька — упертий.

Так буває, мамо — моє

ранить.

Але я буду поруч, якщо важко раптом стане.

Ти зрозумій мене, рідна, за твої всі сльози.

Я такий який я є, в джерельній прозі.

Став уже зовсім іншим, людей ненависником.

Те, що на душі буран, я сіллю на листок.

Ти пробач, моя душа — на ланцюгах розпусти.

Знаєш, мамо, все давно, це моя карма.

Пам'ятаєш, я тоді сказав, що повернуся назад.

Випустю альбом.

Ти сказала: «Сина, гаразд».

Мамочка-мамуля, скільки бруду бачив.

Стільки нюхав, сина.

Скільки сина випив.

Сигарети, баби… Ти, право, я в тата.

Ти моя - рідна!

Ти пробач мені, за правду.

Я боюся ночами, що тебе не стане.

Ти так далеко.

Справа, видно, в відстань.

Рідкісні дзвінки, літери в моєму Контакті.

Мила мамусік, з'являйся частіше в Скайпі.

Я сумую, чесно.

Ти — моя мама.

Я поганий, походу.

Так, поганий, як був тато.

Тільки він не вірить, а вірю сильно.

Мене вірить небо і мені дарує свої сили.

Ти поставиш свічку за моє здоров'я.

Запитаєш у бабусі, як живемо ми в будинку двоє.

Скажеш: «Пісень мало, чому не чути?»

Я пишу їх вночі — вночі дуже тихо.

Пам'ятаєш, як давно ти хотіла, щоб:

Мною ти пишалася, і платила за навчання?

Я не не ходив, лазив часто по закид,

А ти плакала потім, тихо у окна.

У загальному - все в порядку.

Я живий-здоровий.

Є друзі як брати.

Ідемо однією дорогою

Я все пам'ятаю, мамо все твої старання.

Тепер прошу вибачити за те, що я приніс страждання.

Приспів:

Ти зігрій мені, мамо, душу хулігана.

Ти пробач мені за те, що я в батька — упертий.

Так буває, мамо — моє слово ранить.

Але я буду поруч, якщо важко раптом стане.

Ти зігрій мені, мамо, душу хулігана.

Ти пробач мені за те, що я в батька — упертий.

Так буває, мамо — моє слово ранить.

Але я буду поруч, якщо важко раптом стане.