Тепло - Легенды Про, Птаха

Ahimas:

Мобилу на зарядку, все оговорено.

Сейчас рубашку поглажу, потом кофе.

Время еще полчаса.

Выйду минут на 15 пораньше.

Смс — блин, я уже заждался.

Вроде ниче не забыл, а уже час собираюсь.

По спине мурашки и я тут как семиклассник.

Что она скажет, мне так интересно и страшно.

Там какой то фильм.

Кинотеатр.

Да не так уж и поздно, а я весь в заморочках.

Выжаты соки, а я их видел так много.

И давно уже сбился со счету.

Но проходило мимо как-то — всегда не так что-то.

Она так дышит и улыбается мило.

Посмотри все на задний план.

Вот настоящая сила.

Настоящая сила.

Продлится ночь, вечер или вечность.

А я не хочу оставаться один и поэтому верю, что встречу.

Может уже встретил.

Может вот она тут сидит в соседнем кресле.

Сжимает руку крепко глубоко вздыхая.

А я вышел из подъезда, снег опять тает.

Ну конечно, конец марта, чего еще ждать то.

Весна бывает иногда дарит такие подарки.

А мы их откладываем куда нибудь подальше, Потом, потом.

Но я боюсь, что потом будет поздно.

Я хочу уже, пора ощутить рядом звезды.

Все расстояния стереть и границы дозволенного.

Я так ждал тепла, наверно вот оно.

Любовь мозг выносит и в правду.

Одна точка по центру, вокруг пустое пространство,

Мы бесконечны, пока еще есть время.

Распадаюсь на части, но знаю ты не отпустишь.

Закрывая глаза мне своей рукой.

И я в твоей власти, закутанный в чувства.

Знай, мое счастье это быть с тобой.

Птаха:

Я видел капли, что как слезы падали с небес.

Я слышал ветер той весны, что принес мне смех.

Прошу не оставляй, со мною рядом будь,

До последних моих дней Мусь.

Прошу не забудь.

Не забывай луну на Третьяковке из машины.

Не застилай постель, она твое тепло хранила.

Когда остыну я, послушай эти строки,

И вспомни все.

Храни же наши фотки.

Особенно одну, на тумбе той, что у окна.

На даче Гуфа, где помирились ты и я.

Я все смотрел как ты смеялась, я извинения просил,

С улыбкой говоря и каясь.

Ты живи дальше.

Малыш ведь сожжены мосты.

Прошу тебя, любовь ты нашу отпусти.

Когда развеют пепел, но вспоминай мой шепот.

Когда услышишь осенний свежий ветер.

Распадаюсь на части, но знаю ты не отпустишь.

Закрывая глаза мне своей рукой.

И я в твоей власти, закутанный в чувства

Знай, мое счастье это быть с тобой.

Распадаюсь на части, но знаю ты не отпустишь.

Закрывая глаза мне своей рукой.

И я в твоей власти, закутанный в чувства

Знай, мое счастье это быть с тобой.

Ahimas:

Мобілу на зарядку, все обумовлено.

Зараз поглажу сорочку, потім каву.

Час ще півгодини.

Вийду хвилин на 15 раніше.

Смс - млинець, я вже зачекався.

Ніби нічого не забув, а вже годину збираюся.

По спині мурашки і я тут як семикласник.

Що вона скаже, мені так цікаво і страшно.

Там якийсь фільм.

Кінотеатр.

Так не так вже й пізно, а я весь у проблемах.

Вичавлені соки, а їх бачив так багато.

І давно вже збився з рахунку.

Але проходило повз якось — завжди не так щось.

Вона так дихає і посміхається мило.

Подивися все на задній план.

Ось справжня сила.

Справжня сила.

Триватиме ніч, вечір чи вічність.

А я не хочу залишатися один і тому вірю, що зустріч.

Може, вже зустрів.

Може ось вона тут сидить у сусідньому кріслі.

Стисає руку міцно зітхаючи.

А я вийшов із під'їзду, сніг знову тане.

Ну, звичайно, кінець березня, чого ще чекати.

Весна буває іноді дарує такі подарунки.

А ми їх відкладаємо кудись подалі, Потім, потім.

Але я боюся, що потім буде пізно.

Я хочу вже, настав час відчути поруч зірки.

Всі відстані стерти і межі дозволеного.

Я так чекав тепла, напевно ось воно.

Любов мозок виносить і правду.

Одна точка по центру, навколо порожній простір,

Ми нескінченні, поки що є час.

Розпадаюсь на частини, але знаю ти не відпустиш.

Заплющуючи очі мені своєю рукою.

І я твоєї влади, закутаний у почуття.

Знай, моє щастя це бути з тобою.

Птаха:

Я бачив краплі, що як сльози падали з небес.

Я чув вітер тієї весни, що приніс мені сміх.

Прошу не залишай, зі мною поруч будь,

До останніх моїх днів Мусь.

Прошу не забудь.

Не забувай місяць на Третьяковці з машини.

Не застилай постіль, вона твоє тепло зберігала.

Коли я охолону, послухай ці рядки,

І згадай усі.

Бережи ж наші фотки.

Особливо одну, на тубі тій, що біля вікна.

На дачі Гуфа, де помирилися ти і я.

Я все дивився як ти сміялася, я вибачення просив,

З посмішкою кажучи і каючись.

Ти живи далі.

Адже малюк спалені мости.

Прошу тебе, кохання ти нашу відпусти.

Коли розвіють попіл, але згадай мій шепіт.

Коли почуєш свіжий осінній вітер.

Розпадаюсь на частини, але знаю ти не відпустиш.

Заплющуючи очі мені своєю рукою.

І я твоєї влади, закутаний у почуття

Знай, моє щастя це бути з тобою.

Розпадаюсь на частини, але знаю ти не відпустиш.

Заплющуючи очі мені своєю рукою.

І я твоєї влади, закутаний у почуття

Знай, моє щастя це бути з тобою.