Дымом в облака - Бьянка, Птаха

Припев:

Я не буду о тебе никогда мечтать.

Не позволю снам моим жечь с тобой душу мне.

Отпущу дымом в облака тебя я, прощай.

Я не знаю, кто ты.

Нет тебя во мне.

Белыми кедами, ветрами в уши мне,

Сквозь парад площадей таскает поэзию лихо.

Во дворах Якиманки вести вдруг о тебе,

Отражаясь в весне и улыбках на лицах.

Я скучаю порой по тем дням, когда мечтали вдвоем

О полетах на скайдрифте.

Я заходил тихо в дом, ты пряталась в лифт.

Я быстрее засыпал, чтобы в тебе раствориться.

Мне говорили: «Бросай», но я не хотел

Я потерял на года, помню в тот день разум чистый.

Я проснулся один, завидуя тем,

Кто легко так могли с тобой всю ночь веселиться.

Но прошло время «Икс», мы опять были вместе.

Ты была моей музой, даровала мне песни.

Но теперь, я хочу попрощаться с тобой,

Я не дую, братан.

Забирай ее всю.

Припев:

Я не буду о тебе никогда мечать.

Не позволю снам моим жечь с тобой душу мне.

Отпущу дымом в облака тебя я, прощай.

Я не знаю, кто ты.

Нет тебя во мне.

А я опущу глаза, мне трудно тебе сказать:

«Ну, как ты посмел меня так просто ему отдать?

Да, дура я.

Ты прости.

Изменяла из ревности.

А у меня впереди, ее, одна неизвестность и…»

Черные глаза, серая дорога

Поверну назад, погрущу немного.

Мне теперь реветь — никакого толка.

Ты же не простишь, отпускаю с Богом.

Припев:

Я не буду о тебе никогда мечать.

Не позволю снам моим жечь с тобой душу мне.

Отпущу дымом в облака тебя я, прощай.

Я не знаю, кто ты.

Нет тебя во мне.

Я не буду о тебе никогда мечать.

Забирай её всю.

Я не буду о тебе никогда мечать.

Не позволю снам моим жечь с тобой душу мне.

Отпущу дымом в облака тебя я, прощай.

Я не знаю, кто ты.

Нет тебя во мне.

Я не буду о тебе никогда мечать.

Не позволю снам моим жечь с тобой душу мне.

Отпущу дымом в облака тебя я, прощай.

Я не знаю, кто ты.

Нет тебя во мне.

Приспів:

Я не буду про тебе ніколи мріяти.

Не дозволю снам моїм палити з тобою душу мені.

Відпущу димом у хмари тебе я, прощай.

Я не знаю хто ти.

Немає тебе у мені.

Білими кедами, вітрами в вуха мені,

Крізь парад площ тягає поезію лихо.

У дворах Якиманки вести раптом про тебе,

Відбиваючись у весні та усмішках на особах.

Я нудьгую часом за тими днями, коли мріяли вдвох

Про польоти на скайдрифті.

Я заходив тихо в будинок, ти ховалася в ліфт.

Я швидше засинав, щоб у тебе розчинитися.

Мені казали: «Кидай», але я не хотів

Я втратив на роки, пам'ятаю в той день розум чистий.

Я прокинувся один, заздривши тим,

Хто легко так могли з тобою всю ніч веселитися.

Але пройшов час «Ікс», ми знову були разом.

Ти була моєю музою, дарувала мені пісні.

Але тепер, я хочу попрощатися з тобою,

Я не дую, братан.

Забирай її всю.

Приспів:

Я не буду про тебе ніколи мічати.

Не дозволю снам моїм палити з тобою душу мені.

Відпущу димом у хмари тебе я, прощай.

Я не знаю хто ти.

Немає тебе у мені.

А я опустю очі, мені важко тобі сказати:

«Ну, як ти посмів мене так просто йому віддати?

Так, дура.

Ти пробач.

Змінювала з ревності.

А у мене попереду, її, одна невідомість і...»

Чорні очі, сіра дорога

Поверну назад, погрущу трохи.

Мені тепер ревти — ніякого штибу.

Ти не пробачиш, відпускаю з Богом.

Приспів:

Я не буду про тебе ніколи мічати.

Не дозволю снам моїм палити з тобою душу мені.

Відпущу димом у хмари тебе я, прощай.

Я не знаю хто ти.

Немає тебе у мені.

Я не буду про тебе ніколи мічати.

Забирай її всю.

Я не буду про тебе ніколи мічати.

Не дозволю снам моїм палити з тобою душу мені.

Відпущу димом у хмари тебе я, прощай.

Я не знаю хто ти.

Немає тебе у мені.

Я не буду про тебе ніколи мічати.

Не дозволю снам моїм палити з тобою душу мені.

Відпущу димом у хмари тебе я, прощай.

Я не знаю хто ти.

Немає тебе у мені.