Не забуду - Птаха

Иногда мне кажется, что я плачу,

Но это всего лишь дождь.

Не забуду никогда твоих фраз.

Не забуду никогда твоих глаз.

Не забуду никогда седины.

Помню отец мой.

Слабину не перед кем не давать.

Свята в этом мире только лишь мать.

Не забуду никогда твой наказ.

Помню отец мой.

Отец с мамой жили лет восемнадцать.

Ушел он к другой, мне было вроде пятнадцать.

У него там семья, Наташка дочурка.

А мама на депресе, по всей хате окурки.

Я убегал очень часто, чтобы слезы не видеть.

Потом спустя время стал отца ненавидеть.

Крича в телефон, даже драться пытался.

А днём по подъездам с Серегой дымом питался.

Мать похудела, сидела все чаще на окнах.

Я осел дома, а то малоли щелкнет.

Он если вдруг отзвонил, они только ругались.

Видать я в отца весь пошел — глухой скандалист.

Мораль умерает, когда умерает любовь.

Кстати ее зовут Люда, нормальная тетка.

В последнем разговоре с отцом сказал, что гордится,

И дав мне картошку, налил мне полную стопку.

Не забуду никогда твоих фраз.

Не забуду никогда твоих глаз.

Не забуду никогда седины.

Помню отец мой.

Слабину не перед кем не давать.

Свята в этом мире только лишь мать.

Не забуду никогда твой наказ.

Помню отец мой.

Мы вспоминали те дни, когда купили мне велик.

Как я учился кататься, с него падая часто.

Как я поджег что-то в школе, исправлял свой дневник.

Видать тогда пришла любовь от всех шифроваться.

Он смеялся в тот день, как не смеялся ни разу.

А потом резко сказал, сына рак не зараза.

Я думал он гонит, но чуть не заплакал.

А он мне грубо сказал, силен кто в горе не плачет.

Уже два года прошло, как его вдруг не стало.

Но смотря на Николь, я о нем вспоминаю.

Я его ненавидя видать сильно любил.

И так же как мама взял и просто простил.

Так сложилось в природе, что предки уходят.

Я вот отца потерял с утра прям на восходе.

Написал все пиз**то под этим раскладом,

Не успел попрощаться, но видать так и надо.

Не забуду никогда твоих фраз.

Не забуду никогда твоих глаз.

Не забуду никогда седины.

Помню отец мой.

Слабину не перед кем не давать.

Свята в этом мире только лишь мать.

Не забуду никогда твой наказ.

Помню отец мой.

Не забуду никогда твоих фраз.

Не забуду никогда твоих глаз.

Не забуду никогда седины.

Помню отец мой.

Слабину не перед кем не давать.

Свята в этом мире только лишь мать.

Не забуду никогда твой наказ.

Помню отец мой.

Иногда мне кажется, что льет дождь,

Но это всего лишь слезы.

Іноді мені здається, що я плачу,

Але це лише дощ.

Не забуду ніколи твоїх фраз.

Не забуду ніколи твоїх очей.

Не забуду ніколи сивини.

Пам'ятаю мій батько.

Слабину не перед ким не давати.

Свята в цьому світі лише мати.

Не забуду ніколи твій наказ.

Пам'ятаю мій батько.

Батько з мамою жили років вісімнадцять.

Пішов він до другої, мені було наче п'ятнадцять.

У нього там сім'я, Наташка донечка.

А мати на депресі, по всій хаті недопалки.

Я тікав дуже часто, щоб сльози не бачити.

Згодом почав батька ненавидіти.

Кричачи в телефон, навіть битися намагався.

А днями по під'їздах із Серьогою димом харчувався.

Мати схудла, сиділа все частіше на вікнах.

Я осел вдома, а то малолі клацне.

Він якщо раптом зателефонував, вони тільки лаялися.

Мабуть я батька весь пішов— глухий скандаліст.

Мораль померла, коли померла любов.

До речі її називають Люда, нормальна тітка.

В останній розмові з батьком сказав, що пишається,

І давши мені картоплю, налив мені повну чарку.

Не забуду ніколи твоїх фраз.

Не забуду ніколи твоїх очей.

Не забуду ніколи сивини.

Пам'ятаю мій батько.

Слабину не перед ким не давати.

Свята в цьому світі лише мати.

Не забуду ніколи твій наказ.

Пам'ятаю мій батько.

Ми згадували ті дні, коли купили мені великий.

Як я вчився кататися, з нього часто падаючи.

Як я підпалив щось у школі, виправляв свій щоденник.

Мабуть, тоді прийшло кохання від усіх шифруватися.

Він сміявся того дня, як не сміявся жодного разу.

А потім різко сказав, сина рак не зараз.

Я думав він жене, але трохи не заплакав.

А він мені грубо сказав, сильний хто в горі не плаче.

Вже два роки минуло, як його раптом не стало.

Але, дивлячись на Ніколь, я про нього згадую.

Я його ненавидячи дуже любив.

І так ж як мама взяв і просто пробачив.

Так склалося в природі, що батьки йдуть.

Я ось батька втратив з ранку прямий на сході.

Написав все пиз**то під цим розкладом,

Не встиг попрощатися, але бачити так і треба.

Не забуду ніколи твоїх фраз.

Не забуду ніколи твоїх очей.

Не забуду ніколи сивини.

Пам'ятаю мій батько.

Слабину не перед ким не давати.

Свята в цьому світі лише мати.

Не забуду ніколи твій наказ.

Пам'ятаю мій батько.

Не забуду ніколи твоїх фраз.

Не забуду ніколи твоїх очей.

Не забуду ніколи сивини.

Пам'ятаю мій батько.

Слабину не перед ким не давати.

Свята в цьому світі лише мати.

Не забуду ніколи твій наказ.

Пам'ятаю мій батько.

Іноді мені здається, що ллє дощ,

Але це лише сльози.