2х2 - Птаха

Помню, я малым ползал по деревьям,

Разгребая ветки, чтоб увидеть солнце.

Лазил по заброшкам в поисках огней я,

Зайчик обгонял зеркальцем с оконца.

А «В гостях у сказки» — это было что-то.

Все домой бежали досмотреть концовку.

Помните, «Дисней» был, «Виражи крутые»,

Чип и Дейл с Гайкой, Тилли-Вилли-Дилли.

Старый дядя Скрудж и Зигзаг там с Понкой.

Были братья Гаф вроде, как блатные.

А я мелкий в трюме, весь в грязи и мокрый.

Бабушка смеялась, говоря «малые».

Помню первый класс — семь утра, линейка.

Я стою с гвоздикой, моросит маленько.

Девочка с бантами, колокольчик звонкий.

Помню ее звали… Блин, не помню, горько.

Припев:

Дважды два — четыре, дважды два — четыре —

Это всем известно, в этом большом мире.

Дважды два — четыре, дважды два — четыре,

А теперь я взрослый, треки на эфире.

Дважды два — четыре, дважды два — четыре —

Это всем известно, в этом большом мире.

Дважды два — четыре, дважды два — четыре.

Стал теперь повыше и немного шире.

Помню, в «Октябрята» принимали Птаху.

Мы стояли ровно, девочки на гольфах.

Мальчики по форме.

Всё блестит как надо.

Пионеров помню, красный галстук воина.

Мы ходили строем, все учили песни.

Про Катюшу там, было интересней.

Только жаль, щас нет головы на месте — этих чувств на сердце.

Было б лет мне десять, я б залез на ветки и поел черешни,

Поиграл в лапту, рубанул войнушку.

Кстати, щас, как вспомнил, Викой звали — точно.

Ту, мою с бантами первую подружку.

Припев:

Дважды два — четыре, дважды два — четыре —

Это всем известно, в этом большом мире.

Дважды два — четыре, дважды два — четыре,

А теперь я взрослый, треки на эфире.

Дважды два — четыре, дважды два — четыре —

Это всем известно, в этом большом мире.

Дважды два — четыре, дважды два — четыре.

Стал теперь повыше и немного шире.

Пам'ятаю, я малим повзав по деревах,

Розгрібаючи гілки, щоб побачити сонце.

Лазив по закидках у пошуках вогнів я,

Зайчик обганяв дзеркальцем з віконця.

А «В гостях у казки» — це було щось.

Усі додому бігли доглянути кінцівку.

Пам'ятайте, «Дісней» був, «Виражи круті»,

Чіп і Дейл з Гайкою, Тіллі-Віллі-Діллі.

Старий дядько Скрудж і Зигзаг там з Панкою.

Були брати Гаф ніби блатні.

А я дрібний у трюмі, весь у бруду і мокрий.

Бабуся сміялася, говорячи «малі».

Пам'ятаю перший клас — сім ранку, лінійка.

Я стою з гвоздикою, мрячить маленько.

Дівчинка з бантами, дзвіночок дзвінкий.

Пам'ятаю її звали... Блін, не пам'ятаю, гірко.

Приспів:

Двічі два - чотири, двічі два - чотири -

Це всім відомо, в цьому великому світі.

Двічі два - чотири, двічі два - чотири,

А тепер я дорослий, треки на ефірі.

Двічі два - чотири, двічі два - чотири -

Це всім відомо, в цьому великому світі.

Двічі два - чотири, двічі два - чотири.

Став тепер вище і трохи ширше.

Пам'ятаю, в «Жовтня» приймали Птаху.

Ми стояли рівно, дівчатка на гольфах.

Хлопчики за формою.

Все блищить як слід.

Піонерів пам'ятаю, червона краватка воїна.

Ми ходили строєм, усі вчили пісні.

Про Катюшу там було цікавіше.

Тільки шкода, зараз немає голови на місці цих почуттів на серці.

Було б років мені десять, я б заліз на гілки і поїв черешні,

Пограв у лапту, рубанув війну.

До речі, зараз, як згадав, Вікою звали — точно.

Ту, мою з бантами першу подружку.

Приспів:

Двічі два - чотири, двічі два - чотири -

Це всім відомо, в цьому великому світі.

Двічі два - чотири, двічі два - чотири,

А тепер я дорослий, треки на ефірі.

Двічі два - чотири, двічі два - чотири -

Це всім відомо, в цьому великому світі.

Двічі два - чотири, двічі два - чотири.

Став тепер вище і трохи ширше.