Черный ворон - Птаха

Черный ворон!

Черный ворон!

Птаха!

Я много видел, шел вперед один.

Небо подгоняло гемор, я его решал

И выводил коряво на тетради темы:

За стафф, за тру, за дым, и конечно вены.

Лени набирался, надо быть спокойней.

Было, лез на подоконник, одевался в броник.

Чтоб нажать курок, нужно ли четыре мышцы?

Били по щекам с криками: «Очнись ты!»

Был гулящим псом, стыдно, хоть убейся.

Чуть еще малец, отрастил бы пейсы.

Чуть ислам не принял, бабушка ругала,

Говорила: «Бог един».

Небо же молчало.

Оно взяло паузу, проверяя будто.

Как меня таскало, в голове был бутер.

Щас уже спокойно, постарел как будто.

Утро мудреннее.

Вдруг не будет утра?

Я любил одну, позже вдруг другую,

Потом вновь другую, потом вновь другую.

Щас люблю давно, муза поглотила,

Ты прости, микро, рэпера крутило.

Я любил одну, позже вдруг другую,

Потом вновь другую, потом вновь другую.

Щас люблю давно, муза поглотила,

Ты прости, микро, рэпера крутило.

А зачем мне строки?

Чтобы попустило.

Нервы рву на части вспышками дебила.

Ты, микро, пойми.

Нам ничто не чуждо.

Мы ведь человеки.

Нам прожить тут нужно.

Ты прости, микро, за залеты птицы.

Мне кричать охото, с кем-то поделиться.

Больно колет сердце, столько повидало.

Тает снег капелью, мантию сорвало.

Открывались тайны, там скелетов куча.

От шагов поганых вера не отучит.

Пожурит нас тучей в голове под вечер,

Превращая души в раскаленный пепел.

Надо что-то делать, изменив характер,

Или сдать пак денег наверху на вахте.

Или вниз на лифте, щас х*р угадаешь,

Музыка огня у Люцика на хате.

Я любил одну, позже вдруг другую,

Потом вновь другую, потом вновь другую.

Щас люблю давно, муза поглотила,

Ты прости, микро, рэпера крутило.

Я любил одну, позже вдруг другую,

Потом вновь другую, потом вновь другую.

Щас люблю давно, муза поглотила,

Ты прости, микро, рэпера крутило.

Чорний ворон!

Чорний ворон!

Птаха!

Я багато бачив, ішов уперед один.

Небо підганяло гемор, я його вирішував

І виводив коряво на зошити теми:

За Стафф, за тру, за дим, і звичайно вени.

Льоні набирався, треба бути спокійнішим.

Було, ліз на підвіконня, одягався в броник.

Щоб натиснути курок, потрібно чотири м'язи?

Били по щоках із криками: «Очнусь ти!»

Був гулящим псом, соромно, хоч убийся.

Трохи ще хлопець, відростив би пейси.

Ледве іслам не прийняв, бабуся лаяла,

Казала: Бог єдиний.

Небо вже мовчало.

Воно взяло паузу, перевіряючи ніби.

Як мене тягало, в голові був бутер.

Щас уже спокійно, постарів начебто.

Ранок мудріший.

Раптом не буде ранку?

Я любив одну, пізніше раптом іншу,

Потім знову іншу, потім знову іншу.

Щас люблю давно, муза поглинула,

Ти пробач, мікро, репера крутило.

Я любив одну, пізніше раптом іншу,

Потім знову іншу, потім знову іншу.

Щас люблю давно, муза поглинула,

Ти пробач, мікро, репера крутило.

А навіщо мені рядки?

Щоби попустило.

Нерви рву на частині спалахами дебіла.

Ти, мікро, зрозумій.

Нам ніщо не чуже.

Ми ж люди.

Нам прожити тут треба.

Ти пробач, мікро, за зальоти птиці.

Мені кричати хочеться, з кимось поділитися.

Боляче коле серце, стільки побачило.

Тане сніг краплею, мантію зірвало.

Відкривалися таємниці, там скелетів купа.

Від кроків поганих віра не отучи.

Пожурить нас хмарою в голові надвечір,

Перетворюючи душі на розпечений попіл.

Треба щось робити, змінивши характер,

Або здати пак грошей нагорі на вахті.

Або вниз на ліфті, зараз х*р вгадаєш,

Музика вогню у Люцика на хаті.

Я любив одну, пізніше раптом іншу,

Потім знову іншу, потім знову іншу.

Щас люблю давно, муза поглинула,

Ти пробач, мікро, репера крутило.

Я любив одну, пізніше раптом іншу,

Потім знову іншу, потім знову іншу.

Щас люблю давно, муза поглинула,

Ти пробач, мікро, репера крутило.