Революция себя - Психея

Плачет ранка.

Каплей крови.

Я болею.

Не надо, мне страшно,

Как холодно больно.

Колесам никак не унять эту боль.

Сползаю по стенке,

Цепляясь ногтями.

Дышу слишком часто, ищу свою роль.

Стираю свое имя.

Ищу себя в себе.

Внутри меня пустыня.

Я так хочу к тебе.

Я исчезну…

РЕВОЛЮЦИЯ СЕБЯ.

Не ты не я.

Не я не ты.

ИСЧЕЗАЕМ НА ГЛАЗАХ.

И ты и я.

И я и ты.

Плачет ранка.

Ты не хочешь.

Я болею.

Я настолько далеко, что уже очень близко.

Я настолько здесь свой, что скоро стану чужим.

Я настолько высоко, что уже очень низко.

Я настолько не я, что уж точно не ты.

Никто никогда не вспомнит.

И не узнает.

Никто ничем не поможет.

И сердца стук стихает.

Плаче ранку.

Краплі крові.

Я хворію.

Не треба, мені страшно,

Як холодно боляче.

Колесам ніяк не вгамувати цей біль.

Сповзаю по стіні,

Чіпляючись нігтями.

Дихаю дуже часто, шукаю свою роль.

Праю своє ім'я.

Шукаю себе в собі.

Всередині мене пустеля.

Я так хочу до тебе.

Я зникну…

РЕВОЛЮЦІЯ СЕБЕ.

Не ти не я.

Не я не ти.

ЗНИКАЄМО НА ОЧІ.

Ти і я.

І я і ти.

Плаче ранку.

Ти не хочеш.

Я хворію.

Я настільки далеко, що вже дуже близько.

Я настільки тут свій, що скоро стану чужим.

Я настільки високий, що вже дуже низько.

Я настільки не я, що вже точно не ти.

Ніхто ніколи не згадає.

І не дізнається.

Ніхто нічим не допоможе.

І серця стукіт стихає.