Еретики - Психея

Сколько еще нам нужно сделать открытий,

Сколько тысяч раз с крутых обрывов дней снова прыгать во тьму?

Фейерверки праздничных сцен, как забытая горстка открыток... Кому?

Сколько еще... Миллиарды фар все по встречной.

Лучей общения алмаз вдруг в темноте земной ночи отогреет меня.

Столько фраз - то кричишь, то молчишь и снова по бесконечной...

Но жребий брошен и сердце снова просит огня!

Нет, не надо пустых слов,

Здесь, в тайниках реальности и кладбище снов

Они получат своё,

Так же как и я.

Мы все получим своё.

Сколько еще мне нужно сделать порывов,

Чтобы ты расцветала в моих избитых руках?

Наша постель сперва обитель нежнейшей любви, а после камера пыток,

Где сплетаются души, а тела горят на кострах.

Сколько еще в нас надежды осталось?

Сколько лун, сколько солнц осветят ломанный путь и на нас бросят тень?

Я знаю точно - страха в жилах моих не осталось,

И вряд ли я утону в болоте адских утех,

А костер святых палачей разжигает лишь мой звонкий смех!

Нет, не надо пустых слов,

Здесь, в тайниках реальности и кладбище снов.

Нет, не надо пустых слов,

Здесь, в тайниках реальности и кладбище снов

Мы все получим своё,

Так же как и я,

Но пока моё сердце поёт,

А глаза смотрят лишь на тебя.

Я люблю тебя,

Но вдруг из тени выползает змея

И шепчет: "мы все получим своё"

Мы все получим своё,

Так же как и я,

Но пока моё сердце поёт,

А глаза смотрят лишь на тебя.

Я люблю тебя,

Но вдруг из тени выползает змея

И шепчет: "мы все получим своё"

Мы никогда не узнаем цену

За первый шаг, за взмах руки.

Палача ведут на плаху еретики.

Сколько еще здесь возьмем, сколько оставим?

Сколько кораблей нас унесут из ниоткуда в никуда?

Минуты в дни,

Дни в года,

Как тогда, как всегда

Как тогда, как всегда

Как тогда, как всегда

Как тогда... Как всегда.

Нет, не надо пустых слов,

Здесь, в тайниках реальности и кладбище снов,

Здесь мы все получим своё,

Так же как и я,

Все получим своё,

Но пока моё сердце поёт,

А глаза смотрят лишь на тебя.

Я люблю тебя,

Но вдруг из тени выползает змея

И шепчет: "мы все получим своё"

Получим своё...

Мы никогда не узнаем цену

За первый шаг, за взмах руки.

К палачам идут на плаху еретики.

Скільки ще нам потрібно зробити відкриттів,

Скільки тисяч разів із крутих урвищ днів знову стрибати у пітьму?

Феєрверки святкових сцен, як забута жменька листівок... Кому?

Скільки ще... Мільярди фар все по зустрічній.

Променем спілкування алмаз раптом у темряві земної ночі відігріє мене.

Стільки фраз - то кричиш, то мовчиш і знову нескінченною.

Але жереб кинутий і серце знову просить вогню!

Ні, не треба пустих слів,

Тут, у схованках реальності та цвинтарі снів

Вони отримають своє,

Так само як і я.

Ми все отримаємо своє.

Скільки ще мені потрібно зробити поривів,

Щоб ти розцвітала у моїх побитих руках?

Наша постіль спершу обитель найніжнішого кохання, а потім камера тортур,

Де сплітаються душі, а тіла горять на багаттях.

Скільки ще у нас надії лишилося?

Скільки місяців, скільки сонців висвітлять ламану дорогу і на нас кинуть тінь?

Я знаю точно - страху в моїх жилах не залишилося,

І навряд чи я потону в болоті пекельних втіх,

А багаття святих катів розпалює лише мій дзвінкий сміх!

Ні, не треба пустих слів,

Тут, у схованках реальності та цвинтарі снів.

Ні, не треба пустих слів,

Тут, у схованках реальності та цвинтарі снів

Ми всі отримаємо своє,

Так само як і я,

Але поки що моє серце співає,

А очі дивляться лише на тебе.

Я люблю тебе,

Але раптом із тіні виповзає змія

І шепоче: "ми всі отримаємо своє"

Ми всі отримаємо своє,

Так само як і я,

Але поки що моє серце співає,

А очі дивляться лише на тебе.

Я люблю тебе,

Але раптом із тіні виповзає змія

І шепоче: "ми всі отримаємо своє"

Ми ніколи не дізнаємось ціну

За перший крок, за помах руки.

Кати ведуть на плаху єретики.

Скільки тут візьмемо, скільки залишимо?

Скільки кораблів нас віднесуть з нізвідки в нікуди?

Хвилини у дні,

Дні на рік,

Як тоді, як завжди

Як тоді, як завжди

Як тоді, як завжди

Як тоді... Як завжди.

Ні, не треба пустих слів,

Тут, у схованках реальності та цвинтарі снів,

Тут ми всі отримаємо своє,

Так само як і я,

Все отримаємо своє,

Але поки що моє серце співає,

А очі дивляться лише на тебе.

Я люблю тебе,

Але раптом із тіні виповзає змія

І шепоче: "ми всі отримаємо своє"

Отримаємо своє...

Ми ніколи не дізнаємось ціну

За перший крок, за помах руки.

До катів йдуть на плаху єретики.