Рефлекс Хичкока - Психея

От меня правда, закутавшись в белую шаль,

Прячется в угол старой картонной коробки.

Навсегда — хочешь скотчем, а хочешь гвоздями

Удержи меня…

Удержи меня, умоляю!

В зеркалах

Вонючих грязных потных и лживых

Прячется ничтожество

Больше всех в мире ненавижу я

Себя самого, ну кого же еще

Фольгой обмотаю так нежно-небрежно

Лишь бы не видеть его одного

Лишь бы не видеть себя в них!

Что еще,

Что я сделать мог?

Я не знаю…Я не знаю…

Мой аларм

Красными цветами

Расцветает…

Вырваны крылья мои

Хладнокровно на память.

Подбрось меня вверх,

И я в пропасть

Сорвусь, словно камень.

Больше нечего ждать -

Открой меня и смотри,

Как безысходность и страх

Меня сожрут изнутри.

Валит снег, а мне на полу так холодно

С*ка, стремно и холодно…

Сижу, торможу…

Дохну как муха в сиропе из глаз твоих…

Конечно твоих, ну чьих же еще..?

Что еще,

Что я сделать мог?

Я не знаю…Я не знаю…

Мой аларм

Красными цветами

Расцветает…

Целуй, с*ка, целуй мой труп

В складки холодных губ

Никто не оценит твой труд

Никто пока я не сдохну!

Что еще,

Что я сделать мог?

Я не знаю...

Мой аларм

Красными цветами

Расцветает…

Пульсом боль стучит в висок,

Не уставая…

И поток живых машин

Меня сжирает…

Від мене правда, закутавшись у білу шаль,

Ховається в куток старої картонної коробки.

Назавжди хочеш скотчем, а хочеш цвяхами

Утримай мене…

Утримай мене, благаю!

У дзеркалах

Смердючих брудних спітнілих і брехливих

Ховається нікчемність

Найбільше у світі ненавиджу я

Себе самого, ну кого ж ще

Фольгою обмотаю так ніжно-недбало

Аби не бачити його одного

Аби не бачити себе в них!

Що ще,

Що я міг зробити?

Я не знаю…Я не знаю…

Мій аларм

Червоними квітами

Розквітає.

Вирвані крила мої

Холоднокровно на згадку.

Підкинь мене вгору,

І я в прірву

Зірвусь, наче камінь.

Більше нічого чекати -

Відкрий мене і дивись,

Як безвихідь та страх

Мене зжеруть зсередини.

Валить сніг, а мені на підлозі так холодно

С*ка, стрімко і холодно.

Сиджу, гальмую…

Дихну як муха в сиропі з очей твоїх.

Звичайно твоїх, ну чиїх же ще...?

Що ще,

Що я міг зробити?

Я не знаю…Я не знаю…

Мій аларм

Червоними квітами

Розквітає.

Цілуй, с*ка, цілуй мій труп

У складки холодних губ

Ніхто не оцінить твою працю

Ніхто поки що я не здохну!

Що ще,

Що я міг зробити?

Я не знаю...

Мій аларм

Червоними квітами

Розквітає.

Пульсом біль стукає у скроню,

Не втомлюючись...

І потік живих машин

Мене зжирає...