On/Off - Психея

Закрывая двери, плачет недотрога,

Страшно ему засыпать одному,

Свет течет сквозь пальцы

На глаза любимой куклы,

Стекая к маленькому слону.

Мама не оставит на ковре

Следов, закрыла двери и создала темноту,

Завтра новый день,

Он с утра начнется и Поглотит пустоту.

Плачь, никто никогда не услышит тебя,

И никто никогда не утрет твоих слез,

Это все невсерьез.

Пытайся вырваться из толпы,

Закричи, сделай шаг вперед,

Если тебе хватит сил,

Ты попробуй остаться собой,

Когда тебя будут забрасывать камнями правил,

Ложью, жестокостью, двуличностью,

Деньгами, добрыми советами,

и миллионами тонн стереотипов,

Которые каждый считает своим

гражданским долгом навязать тебе.

Умри над их пустыми взглядами,

Умри — стань свободным от самого себя,

Стань недоступным самому себе,

Стань ветром, чтобы никто

не смог тебя даже потрогать,

Будь недотрогой.

Зачиняючи двері, плаче недоторкання,

Страшно йому засипати одному,

Світло тече крізь пальці

На очі улюбленої ляльки,

Стікаючи до маленького слона.

Мама не залишить на килимі

Слідів, зачинила двері і створила темряву,

Завтра новий день

Він з ранку почнеться і поглине порожнечу.

Плач, ніхто ніколи не почує тебе,

І ніхто ніколи не утре твоїх сліз,

Це все несерйозно.

Намагайся вирватися з натовпу,

Закричи, зроби крок уперед,

Якщо тобі вистачить сили,

Ти спробуй залишитися собою,

Коли тебе закидатимуть камінням правил,

Брехнею, жорстокістю, двоособистістю,

Грошима, добрими порадами,

та мільйонами тонн стереотипів,

Які кожен вважає своїм

громадянським обов'язком нав'язати тобі.

Помри над їхніми порожніми поглядами,

Помри - стань вільним від самого себе,

Стань недоступним самому собі,

Стань вітром, щоб ніхто

не зміг тебе навіть доторкнутися,

Будь недоторгою.