Wieder und wieder - Prinz Pi

Komm, wir verbrenn' hinter uns die Drecksbrücken

Alles, was uns nerven soll, sind die Stechmücken

Ich bin ein Scheiß-Versager, arbeite an einem Drama

Der Titel lautet: Meine dreißiger Jahre

Geschrieben von Friedrich Kautz, der neue Nietzsche auf-

Getaucht aus den Tiefen seiner Lieblingscouch

Wie ich von Cop killen hin zu Bob Dylan

Kam, musst du das verdammte Chaos in mei’m Kopf stillen

Ein arroganter Dummkopf, selbstverliebt und doch

Zwischen Manie, Depression und Funkloch

Zwischen Größenwahn und Selbstzweifel

Zwischen Sterneköchen, YumYum-Suppen und Eckkneipen

Die Straße hat so viele Kurven, mir wird schwindelig

Doch ich wusste, irgendwann auf ihr find' ich dich

Liebste, komm halte mich

Du musst dich durch meine Augen seh’n, wie in «Being John Malkovich»

Wir woll’n fliegen, doch wir fall’n hin

Wir müssen's wieder probier’n und dann wieder probier’n

Ich mein', was kann passier’n

Außer, dass wir wieder velier’n und dann wieder verlier’n?

Wir woll’n fliegen, doch wir fall’n hin

Bis wir wieder im Bett liegen, will ich Raum und Zeit zurechtbiegen

Ich mein', was kann passieren

Außer, dass wir wieder verlieren?

Was soll’n die ander’n Mieter denken?

Wir sind zwei outgesourcte Psychiatrie-Patienten

Die in Zitaten der Beatles denken

Streiten wie die Brüder Gallagher, weil unser Fluch das Schnelle war

Stürzten wir gleich wieder ab wie die Challenger

Scheiß' auf die Eifersucht, wenn man sie weiter pusht

Dann geht irgendwann alles zu wie ein Reißverschluss

Viele Frauen woll’n mich haben, viele Männer woll’n dich haben

Bin umlagert von Hyänen, du umlagert von Schakalen

Ich bin nicht bei Greenpeace, Süße, lass uns die Viecher jagen

Und dann machst du Braten und dann gehen wir schlafen

Das ist die Arroganz der Liebenden, die wissen

Dass jeder ihr Glück stehlen will

Wir leben ihn, die sehen den Film

Wir haben, was alle woll’n, haben die geheime Formel

Mein Herz ist nie besoffen, auch wenn die Beine torkeln

Mein Paracodin kam nach Berlin, du bist meine Frankfurter Verplaner-Queen

Ich hab dich lang' gesucht, dann hab' ich dich verlor’n

Vorhang zu, Vorhang auf, dann beginnt das Stück von vorn

Ich mag dein' reinen Zorn, ich mag die kleine Form

Die du unter der Decke füllst, die Locken hinter deinen Ohr’n

Die Augen, die so dunkel sind, die Schatten an dei’m Schlüsselbein'

Wenn du mal alt bist, dann lass mich deine Krücke sein

Ich mag deine Fingernägel, auch wenn du sie schlecht lackierst

Bitte folge mir hinein in die versteckte Tür

Die wir gefunden haben, unsere kleine Flucht

Du bist meine Hoffnung, du bist meine Luft

Du bist mein wahres Wunder, du bist meine Sucht

Du bist das Metronom für den Takt in meiner Brust

Ich seh in der Schwärze nur zwei Lichter brenn'

Meine Tochter und dann dich, ich will mich nicht mehr trenn'

Okay, ich hab dich weggestoßen, ich hab dich nich' verloren

Doch ein Mensch ohne Fehler wurde noch nicht geboren

Jetzt wo nichts in Ordnung ist

Seit ich dich fortgeschickt habe von mir

Ist meine Reise ein Horrortripp

Wo es nur Nacht und kein Erwachen am Morgen gibt

SMS wie Bleisatz, hier hat jedes Wort Gewicht

Süße, komm zu mir, ja, wir haben Differenzen

Doch ich kann nicht aufhören, um dich zu kämpfen

Bin kein Chatfenster, lass' mich nicht wegklicken

Bin kein eingehender Anruf, lass' mich nicht wegdrücken

Komm, wir verbrenn' hinter uns die Drecksbrücken

Alles, was uns nerven soll, sind die Stechmücken

-RapGeniusDeutschland

Давай, ми спалимо ґрунтові мости за собою

Все, що ми хочемо дратувати, це комарі

Я невдаха, працюю над драмою

Назва: Мої тридцяти

Написаний Фрідріхом Кауцем, новий Ніцше на-

Поринув із глибин улюбленого дивана

Як я пройшов шлях від вбивства поліцейського до Боба Ділана

Кам, ти повинен заспокоїти проклятий хаос у моїй голові

Зарозумілий дурень, ще самозакоханий

Між манією, депресією та мертвими зонами

Між манією величі та невпевненістю в собі

Між зірковими кухарями, супами YumYum та куточними пабами

На дорозі так багато вигинів, що аж паморочиться голова

Але я знав, що колись знайду тебе на ньому

кохана, прийди, обійми мене

Ви повинні побачити себе моїми очима, як у «Бути Джоном Малковичем»

Ми хочемо полетіти, але падаємо

Ми повинні спробувати ще раз, а потім спробувати ще раз

Я маю на увазі, що може статися

Хіба що ми знову програємо, а потім знову програємо?

Ми хочемо полетіти, але падаємо

Поки ми знову не в ліжку, я хочу зігнути простір і час

Я маю на увазі те, що може статися

Крім того, щоб знову програти?

Що повинні думати інші орендарі?

Ми є двома психіатричними пацієнтами

Хто думає цитатами з Beatles

Сперечайтеся, як брати Галлагери, тому що наше прокляття було швидким

Ми впали назад, як Challenger

Заздрість ревнощі, якщо ти продовжуєш наполягати

Потім в якийсь момент все закривається як на блискавку

Багато жінок хочуть мене, багато чоловіків хочуть тебе

Мене оточують гієни, вас оточують шакали

Я не з Грінпіс, ​​любий, давайте полювати на створінь

А потім ви готуєте печеню, а потім ми лягаємо спати

Це зарозумілість закоханих, які знають

Що кожен хоче вкрасти своє щастя

Ми цим живемо, вони бачать фільм

У нас є те, що всі хочуть, у нас є секретна формула

Моє серце ніколи не п’яне, навіть коли мої ноги хитаються

Мій Паракодін приїхав до Берліна, ти моя франкфуртська королева планувальника

Я довго шукав тебе, а потім втратив

Завіса опускається, завіса піднімається, потім гра починається спочатку

Мені подобається твоя чиста злість, мені подобається маленька форма

Яку набиваєш під покривало, кучері за вуха

Очі, які такі темні, тіні на твоїй ключиці

Коли ти старий, дозволь мені бути твоєю милиицею

Мені подобаються твої нігті, навіть якщо ти їх погано фарбуєш

Будь ласка, слідуйте за мною до прихованих дверей

Ми знайшли свій маленький втечу

Ти моя надія, ти моє повітря

Ти моє справжнє диво, ти моя залежність

Ти метроном для удару в моїх грудях

Я бачу лише два вогні, що горять у чорному

Моя дочка, а потім ти, я більше не хочу розлучатися

Добре, я відштовхнув тебе, я не втратив тебе

Але людина без вад ще не народився

Тепер нічого не гаразд

Відтоді, як я відіслав тебе від себе

Моя поїздка – це подорож жахів?

Де є тільки ніч і не прокидається вранці

SMS як металевий тип, тут кожне слово має вагу

Любий, підійди до мене, так, у нас є розбіжності

Але я не можу перестати боротися за тебе

Я не вікно чату, не дозволяйте мені клацнути

Я не вхідний дзвінок, не дозволяйте їм відштовхнути мене

Давай, ми спалимо ґрунтові мости за собою

Все, що ми хочемо дратувати, це комарі

-RapGeniusНімеччина