Strahlen von Gold / Sohn - Prinz Pi

Hinter grauen Türmen Morgenrot

Von den Stürmen des Lebens in Kneipen getriebene, hier seitdem gebliebene

Zerriebene, trinken noch immer ihre Sorgen tot

In ihnen wogt

Auch nur hochprozentig vergorenes Brot

Lichtstrahlen in unbennenbaren Nichtfarben

Ziehen, biegen und schieben erste Schatten von sichtbaren

Toten Objekten, in denen die Lebenden schlafen

Wo Rollläden gelbgraue Barcodes auf sie malen

Ihr gleichmäßiges Atmen gestoppt von Alarmen

Gekappt von nach Geräuschquellen schlagenden Armen

Die Füße tragen noch müde Gestalten vor Spiegel in Bädern

Cremes ebnen Falten aus dem uns versiegelnden Leder

Farben verstärken Konturen der sich bewegenden Lieder

Die im Sinus der Tage Gefallenen erheben sich wieder

Augen, deren Blickachsen an sich selbst abbrechen

Haare landen auf der weißen Weite vom Waschbecken

Gefällt vom Messer des Rasierers

Oberkörper deklariert mit der Beschriftung des ihn verhüllenden T-Shirts

Ein schwacher, Kreislauf mit in Wasser

Gelöstem Koffein und Glukose in täglich steigender Dosis

Hochgeholt — und wieder mit von hastigen Fingern aus der Packung gefischten

Zylindern voll Tabak gemindert

Bis das Herz einen geregelten Schlag gibt

Der beginnende Tag liegt

Unentschlossen vor uns

Wie eine noch nicht abgeschickte Nachricht

(Wassertropfen perlen vom Kinn

Wir fragen uns: Wo geht es hin?

Wir fragen uns wer wir sind

Wir fragen uns, ob stimmt, was wir glauben das noch kommt

Wassertropfen perlen vom Kinn

Unser Blut im Abguss verrinnt

Warmes Licht durchströmt jedes Ding

Unser Rhythmus verklingt, in unserem Kokon aus Beton)

Und Elektronik wechselt in aktive Modi, Antennen empfangen Daten

Die unsichtbaren Ketten legen sich auf die Sklaven

Keine Wand scheint die sie treffenden Blicke zu spüren

Böden getreten von Füßen

Schlösser öffnen klackend die Türen

Funken entzünden Gemische gestorbener Echsen der Urzeit

Mit Luft von Heute in Sphären aus Aluminium

Radios wandeln Wellen, in massengeschmackskompatible

Kompakt portionierte Lieder zum Spielen um

Blinker schlagen im Takt eines ruhenden Pulses

Nadeln zeigen wie weit entfernt die stets drohende Null ist

In metallenen Körben, dem nach außen projezierten Status des Fahrers

entsprechend

Fahren Millionen in Körpern voller Hormone vom Ort wo sie wohnen

Ihre Atome in Richtung unerreichbarer Versprechen

Nach jedem neuen Auto kommt ein neues Auto

Nach jeder Scheidung kommt das Glück

Und ich stehe auf dem Dach des Hochhaus, über der Stadt voll Verbrechen

Die Sonne streichelt mit millionenkilometerweit hergereistem Licht ihre Dächer

In meinen Augen Explosionen

Und auf mein' Lippen ein Lächeln

An meinen ungeborenen Sohn: Ich kann dich nicht retten

Nur ein weiterer Tag, im Innern der Brust

Tut ein Muskel jeden weiteren Schlag, nur weil er muss

Was er tut bis zum Schluss

Was er tut bis zum Schluss

Da kommt nicht mehr, ich hab’s immer gewusst

Werde Teil der Genius-Deutschland-Community!

За сірими вежами зорі

Загнаний бурхами життя в пабах, залишився тут досі

Розчавлені все ще п'ють свої печалі мертві

У них сплески

Навіть тільки сильно ферментований хліб

Промені світла незрозумілих кольорів

Перетягуйте, згинайте та натискайте перші тіні видимих

Мертві предмети, в яких сплять живі

Де ролети малюють на них жовто-сірі штрих-коди

Її рівномірне дихання зупинилося через тривоги

Підстрижені руками, плескаючи по джерелам звуку

Ноги досі несуть втомлені фігури перед дзеркалами у ванних кімнатах

Креми розгладжують зморшки зі шкіри, яка запечатує нас

Кольори підсилюють контури рухливих пісень

Ті, хто впав у синусоїд днів, знову встають

Очі, чиї лінії зору обриваються на самих себе

Волосся падає на білі простори раковини

Сподобався бритвений ніж

Верхня частина тулуба заявлена ​​з написом на футболці, що прикриває його

Слабка, ланцюг з водою

Розчинено кофеїн і глюкозу в щоденних зростаючих дозах

Підхопив — і знову поспішними пальцями виловив із зграї

Циліндри, повні тютюну, зменшилися

Поки серце не дасть регулярний ритм

Початковий день лежить

Перед нами не визначилися

Як невідправлене повідомлення

(Краплі води стікають по підборідді

Ми запитуємо себе: куди ми йдемо?

Ми запитуємо себе, хто ми

Ми запитуємо себе, чи є істиною те, що ми віримо ще попереду

З підборіддя скочуються краплі води

Наша кров у гіпсі втікає

Тепле світло проходить через кожну річ

Наш ритм згасає, в нашому бетонному коконі)

А електроніка переходить в активні режими, антени приймають дані

Невидимі ланцюги лежали на рабах

Здається, жодна стіна не відчуває поглядів, які їм зустрічаються

Підлоги, витоптані ногами

Замки відкривають двері з клацанням

Іскри запалюють суміші мертвих доісторичних ящірок

З сучасним повітрям в алюмінієвих сферах

Радіоприймачі перетворюють хвилі в сумісні зі смаком маси

Компактні порційні пісні для відтворення

Індикатори відбиваються в такті пульсу спокою

Голки показують, як далеко знаходиться вічно насуваючий нуль

У металевих кошиках статус водія проектується назовні

відповідний

Загнати мільйони організмів, наповнених гормонами, з того місця, де вони живуть

Ваші атоми до недосяжних обіцянок

Після кожного нового автомобіля приходить новий автомобіль

Після кожного розлучення приходить щастя

А я стою на даху хмарочоса, над містом, повним злочинності

Сонце пестить їхні дахи світлом, яке пройшло мільйони кілометрів

В моїх очах вибухи

І посмішка на моїх устах

Моєму ненародженому синові: Я не можу врятувати тебе

Ще один день, всередині скрині

Чи виконує м’яз кожен наступний удар тільки тому, що він повинен

Що він робить до кінця

Що він робить до кінця

Більше не буде, я завжди це знав

Станьте частиною спільноти Genius Germany!