Rost - Prinz Pi

Kein Panzer fuhr die Straße lang, kein Donner weiht die Luft

Kein Scharfschütze schoß dem Wachhund Blei in seine Brust

Kein Fauchen eines Kampfjets knallte übers Land

Kein Soldat ging links, rechtsum, und stand dann stramm

Kein Schlachtfeld fraß die Körper auf

Kein weißer Blitz aus Tod

Kein Präsident im tiefsten Bunker tippte seinen Code

Kein Kampfgas tränkt die Luft mit Tod

Kein Mann gegen Mann

Kein David gegen Goliath kämpft solang er kann

Kein General gab grünes Licht, für die große Schlacht

Kein Feigling am Computer schob die Drohne durch die Nacht

Kein Agent verriet den Plan

Kein geheimer Plot

Keiner band die Bombe um seinen Bauch für seinen Gott…

Doch wir blicken auf die Stadt- die ist ausgeknockt

Wunden klaffen in Fassaden

Raben schwärmen aus einem Loch

Was aussieht wie ein Kriegsschauplatz

War nur ein Fabrikhaus, das

Seine Eingeweide

Nun transplantiert nach China hat

Die Zeit geht gegen Abendbrot

Die Sonne fällt ins Eck

Die Scham malt die Fassaden rot

Stolz steht noch das Skelett

Die Zeit geht gegen Abendbrot

Die Sonne fällt ins Eck

Landauf landab sind Städte tot

Der Rost blüht bis zuletzt

Erst kamen sie mit neuen Wörtern: Englisch waren sie und schwer

Keiner der sie ganz verstand, aber bald war alles leer

Die Parkplätze wurden Schuhe, zwei Nummern zu groß

Dann hieß es der Investor bringe das rettende Floß

Doch: Die Wölfe tragen feinen Zwirn — Die Schafe tragen Blau

Die Wölfe haben Dritthäuser — Die Schafe eine Frau

Die Wölfe waren auf Business Schools — Die Schafe auf der Schicht

Die Wölfe haben Charakter — Die Schafe kein Gesicht

Die Wölfe sehen Zahlen fallen — Die Schafe sehen fern

Die Wölfe und die Schafe leben auf einem anderen Stern

Die Wölfe in der Konferenz — ein großer schwarzer Sarg

Seine Nägel Nadelstreifen, der Deckel Stahl und Glas

Die Zeit geht gegen Abendbrot

Die Sonne fällt ins Eck

Die Scham malt die Fassaden rot

Stolz steht noch das Skelett

Die Zeit geht gegen Abendbrot

Die Sonne fällt ins Eck

Landauf landab sind Städte tot

Der Rost blüht bis zuletzt

Die Schafe schreien die Wut heraus, sie gehen demonstrieren

Bis sie müde werden, eure Wut ist echt, ich kann sie spüren

Trinkt das Bier, es macht euch schwach, es eint euch nur im Zorn

Das Schimpfen nutzt nun auch nix mehr, wir haben den Krieg verloren

Ihr wolltet erst die Arbeit, dann wurd sie euch zu lang

Die Gewerkschaft, die doch für euch kämpfte, war der Untergang

Wenn die Flüge billig werden, dann freut euch das doch auch

Der große rote Drache hustet für euch Flatscreens aus seinem Bauch

Natürlich zieht die Firma weg in ein fernes Land

Und baut auch unsere deutschen Autos hinterm Sonnenaufgang

Es ging noch nie so lang so gut, irgendwann ist Schluss

Ihr wurdet reich, ihr wurdet weich, für niemand gibt es Schutz

Die große Industrie zieht weg, man riecht es in der Luft

Plötzlich riecht es besser hier, ohne all den Schmutz

Was ist ein Arbeiter ohne Arbeit — nur noch ein «- Er»

Die Hallen sind leer, Schweigen liegt auf den Straßen mit dem Teer

Die Zeit geht gegen Abendbrot

Die Sonne fällt ins Eck

Die Scham malt die Fassaden rot

Stolz steht noch das Skelett

Die Zeit geht gegen Abendbrot

Die Sonne fällt ins Eck

Landauf landab sind Städte tot

Der Rost blüht bis zuletzt

Жоден танк по вулиці не проїхав, грім не освячує повітря

Жоден снайперський постріл не привів у груди сторожової собаки

Жодного шипіння винищувача не врізався над землею

Жоден солдат не пішов ліворуч, праворуч, а потім стояв на місці

Жодне поле бою не з'їло тіла

Ніякого білого спалаху смерті

Жоден президент у найглибшому бункері не набрав свого коду

Жоден бойовий газ не насичує повітря смертю

Жодна людина проти людини

Жоден Давид не бореться з Голіафом, поки може

Жоден генерал не дав зелене світло на велику битву

Жоден боягуз за комп’ютером не штовхав дрон уночі

Жоден агент не розкрив план

Жодного секретного сюжету

Ніхто не прив'язував бомбу до його живота за свого бога...

Але ми дивимося на місто – воно вибито

На фасадах зяють рани

Ворони роїться з нори

Що виглядає як театр військових дій

Це була просто будівля заводу

Його кишки

Добре пересаджений в Китай має

Час йде до вечері

Сонце заходить у кутку

Сором фарбує фасади в червоний колір

Скелет досі стоїть гордо

Час йде до вечері

Сонце заходить у кутку

По всій країні міста мертві

Іржа цвіте до кінця

Спочатку вони прийшли з новими словами: вони були англійськими та важкими

Ніхто з них до кінця не зрозумів, але незабаром все спорожніло

Парковки стали взуттям, на два розміри більше

Тоді говорили, що інвестор принесе рятівний пліт

Але: Вовки носять тонкі нитки - Вівці носять блакитні

Вовки мають треті будинки, вівці мають дружину

Вовки були на бізнес-школах - вівці на зміну

Вовки мають характер, а вівці не мають обличчя

Вовки бачать, як падають цифри — вівці дивляться телевізор

На іншій зірці живуть вовки і вівці

Вовки на конференції — велика чорна труна

Його цвяхи в гострий смужок, кришка — сталева та скляна

Час йде до вечері

Сонце заходить у кутку

Сором фарбує фасади в червоний колір

Скелет досі стоїть гордо

Час йде до вечері

Сонце заходить у кутку

По всій країні міста мертві

Іржа цвіте до кінця

Вівці кричать свій гнів, йдуть демонструвати

Поки вони не втомляться, твій гнів справжній, я відчуваю його

Випийте пиво, воно робить вас слабким, воно об’єднує вас лише в гніві

Лаяти тепер марно, ми програли війну

Спершу ви хотіли роботу, а потім вона виявилася надто довгою для вас

Союз, який боровся за вас, був приречений

Якщо авіаквитки дешеві, то ви теж будете щасливі

Великий червоний дракон кашляє за вас плоскі екрани зі свого живота

Звісно, ​​компанія переїжджає в далеку країну

А також будує наші німецькі машини за схід сонця

Ніколи не було так добре так довго, в якийсь момент це закінчилося

Ти став багатим, ти став м'яким, нікому нема захисту

Велика промисловість віддаляється, це відчуваєш у повітрі

Раптом тут краще пахне без усякого бруду

Що таке робітник без роботи — просто «- він»

Зали порожні, на вулицях тиша з дьогтем

Час йде до вечері

Сонце заходить у кутку

Сором фарбує фасади в червоний колір

Скелет досі стоїть гордо

Час йде до вечері

Сонце заходить у кутку

По всій країні міста мертві

Іржа цвіте до кінця