Ende Blut, alles Blut - Prinz Pi

Es fängt jedesmal an mit: «Hast du Lust etwas zusammen zu machen?»

Und endet damit seine Sachen zusammen zu packen

Und einander zu hassen und die Liebe von gestern

Für alles Unglück von Heute verantwortlich zu machen

Wir verletzen Menschen, die uns lieben

Lieben Menschen, die uns verletzen

Meine Berufung ist das auszusprechen in Texten

Glaubten an große Gesten, hörten nur tote Wesen

Nen Fick zu geben ist seeliger als die Kohle nehmen

Und sind wir hier gelandet

Ich wache auf nach Schiffbruch

Ich bin bei dir

Gestrandet

Du bist mein kleines Eiland

Nur ich weiß wie die Insel heißt

Und wo sie liegt

Da auf der Indianerecke, da liegt meine Heimat

Du trägst meine alten Hemden, Löcher im Flanell

Und siehst darin heißer aus als all die Töchter von Chanel

Wo die Liebe hinfällt, stürzen auch wir

Alle Wunder sind uns wirklich passiert

Ich hab dich so geliebt, weil wir das Gleiche hassten

Lass gehen, wo wir noch groß sind

Lass uns nicht kleiner machen

Wo die Liebe hinfällt, stürzen auch wir

Alle Wunder sind uns wirklich passiert

Ich hab dich so geliebt, weil wir das Gleiche hassten

Lass gehen, wo wir noch groß sind

Lass uns nicht kleiner machen

Eines Tages werd ich sagen: Weißt du noch unsere Zukunft

Die wir uns nach 10 Bechern Whiskey malten

Vom wilden großen Garten, von unseren Kindern sprachen

Völlig selbstständig

Die gleichen Bilder raten

Von irgendwo kommt leise und heiser Jimi Hendrix

Du sagst Angst vor Bindung, ich sage Independent

Wir verstehen uns blind und das müssen wir

Weil es immer dunkel ist, wenn wir uns sehen, küssen wir

Wo die Liebe hinfällt, stürzen auch wir

Alle Wunder sind uns wirklich passiert

Ich hab dich so geliebt, weil wir das Gleiche hassten

Lass gehen, wo wir noch groß sind

Lass uns nicht kleiner machen

Wir sterben gemächlich, merken es beide doch auch

Feuer ist lange schon aus, Wohnung riecht nach kaltem Rauch

Sagen, wir müssen raus, fahren weg, doch laden nicht auf

Reicht fürs Weitermachen grade so aus

Die Macht der Gewohnheit

Wir wollen nicht enden als Senioren im Wohnheim

Die sich mehr dulden als lieben

Die Schuld für ein lahmes Leben gegenseitig auf sich schieben

Du hältst deine Zigarette wie diesen sprichwörtlichen Strohhalm

Jetzt sitz ich wieder rum in irgendeinem Backstageraum

Kalt, verraucht irgendwann war er weg der Traum

Alt, verbraucht, beschmiert mit all den schwarzen Eddings

Die Wände leisten mir Gesellschaft, ich höre sie sprechen

Paar hundert Kilometer Autobahn und Regen liegen

Zwischen mir hier und dir und unseren Lebenslügen

Wir klammern uns an unsere ersten Treffen

Zehren von den Bildern hinter denen wir die Wirklichkeit verstecken

Wo die Liebe hinfällt, stürzen auch wir

Alle Wunder sind uns wirklich passiert

Ich hab dich so geliebt, weil wir das Gleiche hassten

Lass gehen, wo wir noch groß sind

Lass uns nicht kleiner machen

Він завжди починається з: «Чи хотіли б ви зробити щось разом?»

І закінчує пакувати свої речі

І ненавидіти один одного і вчорашнє кохання

Винен у всіх нещастях сьогодення

Ми ранимо людей, які нас люблять

Коханих людей, які заподіяли нам біль

Моє покликання – висловлювати це в текстах

Вірили у грандіозні жести, чули лише мертві істоти

Потрахатися щасливіше, ніж взяти гроші

І ми тут опинилися?

Я прокидаюся після корабельної аварії

я з тобою

на мель

Ти мій маленький острівець

Тільки я знаю назву острова

І де воно є

Там, на індійському розі, лежить мій дім

Ти носиш мої старі сорочки, дірки у фланелі

І виглядати в ньому гарячіше всіх дочок Шанель

Там, де падає любов, падаємо і ми

З нами справді траплялися всі чудеса

Я так любив тебе, тому що ми ненавиділи те саме

Пустіть там, де ми ще великі

Не будемо зменшувати

Там, де падає любов, падаємо і ми

З нами справді траплялися всі чудеса

Я так любив тебе, тому що ми ненавиділи те саме

Пустіть там, де ми ще великі

Не будемо зменшувати

Одного разу я скажу: ти пам'ятаєш наше майбутнє?

Який ми намалювали після 10 чашок віскі

Говорили про великий дикий сад, про наших дітей

Повністю незалежний

Ті самі картинки вгадують

Звідкись тихо й хрипко приходить Джімі Хендрікс

Ви кажете страх перед зобов’язаннями, я кажу незалежність

Ми розуміємо один одного наосліп і повинні

Тому що завжди темно, коли ми бачимо один одного, ми цілуємось

Там, де падає любов, падаємо і ми

З нами справді траплялися всі чудеса

Я так любив тебе, тому що ми ненавиділи те саме

Пустіть там, де ми ще великі

Не будемо зменшувати

Ми вмираємо неквапливо, обидва це теж помічаємо

Пожежа вже давно загашена, в квартирі пахне затхлим димом

Скажи, що нам потрібно вийти, від’їхати, але не заряджати

Досить, щоб продовжити

сила звички

Ми не хочемо опинитися пенсіонерами в гуртожитку

Хто терпить більше ніж любить

Звинувачуйте один одного за кульгаве життя

Ти тримаєш свою сигарету, як ту солому

Тепер я знову сиджу в якійсь закулісній кімнаті

Холодний, задимлений в якийсь момент сон пропав

Старий, використаний, змазаний усіма тими чорними перманентними маркерами

Стіни складають мені компанію, я чую, як вони говорять

Кілька сотень кілометрів шосе і дощ

Між мною тут і тобою, і наше життя лежить

Ми чіпляємося за наші перші зустрічі

Харчування образами, за якими ми ховаємо реальність

Там, де падає любов, падаємо і ми

З нами справді траплялися всі чудеса

Я так любив тебе, тому що ми ненавиділи те саме

Пустіть там, де ми ще великі

Не будемо зменшувати