Die letzte Frage - Prinz Pi

Irgendwann musste es dann dazu kommen dass sie da standen

Doch er war vorbereitet, der Weg glasklar

Wie vorgezeichnet

Ihre Silhouetten unten am Tor aus Eisen

Mit langsamen Schritten kommen sie auf das Haus zu

Während er die Augen schließt, ausruht

Dann schlägt seine Hand durch den Rigips, hier steckt die Heckler

Die er dort beim Renovieren versteckt hat

Die seit jenem Tag wartet, hinter der Fassade

Seines bürgerlichen Lebens, lauert das Biest

Er lädt, geht zur Kommode, kauert sich nieder und schießt

Die Patronen seines ersten Magazins

Machen die Haustür zum Sieb, treffen zwei der Männer

Der dritte trägt eine Weste aus Kevlar

Sie macht ihn schwerer verletzbar

Er ist ein Profi, sie nennen ihn den Menschenfleischmetzger

Ein Killer für Scheine;

Er ritzt die Patronen, das ist sein Zeichen

Stets schießt er zwei in den Kopf, und zwei in die Beine

Doch nun ist er alleine

Aus den Wunden seiner gerade verstorbenen Kollegen steigt feiner Rauch

Und wie dieser Rauch, verlassen ihre Seelen den Körper mit einem Hauch

Der Killer geht durch die Tür, so ist sein Auftrag

Er ist nur ein Werkzeug, das man für einen Zweck gekauft hat

Von der Seite trifft ihn ein Faustschlag!

Er fällt, liegt sieht nach Oben, der Lauf naht

Die Heckler vor seinem Gesicht, in dem Moment weiß er:

Sekundenbruchteile trennen ihn noch von seinem letzten Gericht

Der Finger krümmt sich

Das letzte Bild auf der Netzhaut ist gleißendes Licht!

Ein kleines Lied vom Töten

Darin die Gesichter des Bösen

Das große Rätsel vom «Was kommt danach?»

Dass kann niemand lösen…

У якийсь момент мало статися, що вони там стояли

Але він був готовий, шлях кристально чистий

Як заплановано

Їхні силуети під залізними воротами

Повільними кроками вони підходять до хати

Поки він закриває очі, відпочиває

Потім його рука пробиває гіпсокартон, ось Хеклер

Яку там сховав під час ремонту

Чекаю з того дня, за фасадом

Його громадянське життя ховається звір

Завантажується, підходить до комода, присідає і стріляє

Патрони його першого магазину

Просійте вхідні двері, зустріньте двох чоловіків

Третій носить кевларовий жилет

Це робить його більш вразливим до пошкоджень

Він професіонал, його називають м’ясником людського м’яса

Вбивця рахунків;

Він дряпає патрони, це його позначка

Він завжди стріляє двома в голову і двома в ноги

Але тепер він один

Від ран його щойно померлих товаришів підіймається дрібний дим

І, як той дим, їхні душі з подихом покидають тіло

Вбивця проходить через двері, це його робота

Це просто інструмент, куплений з певною метою

Удар б’є його збоку!

Падає, лежить, дивиться вгору, біг наближається

Геклер перед його обличчям, у цю мить він знає:

Частки секунди відділяють його від останньої страви

Палець згинається

Останнє зображення на сітківці – яскраве світло!

Маленька пісня про вбивство

У ньому обличчя зла

Велика загадка «Що буде після цього?»

Ніхто не може це вирішити...