Жить назло - Пилот

Я уж и не помню, когда кого обидел.

Дурака простите, я явно не со зла.

Я пока до звёзд других тащил за ворот,

Сам влез по колено в известные места.

Боль не навсегда, но память остаётся.

Что внутри хранится – не вырезать ножом.

Звери из болот шипят нам о проклятье,

Но мы-то знаем, что случится со зверьём потом.

Радоваться жизни – трудная работа,

Особливо с раннего хмурого утра.

Но есть на свете те, жить которых ради

Хочется назло и петь: На-на-на-на…!

На-на

Кони понесли, зимы пролетели.

Две недели счастья и снова депрессняк.

То шрипада-йога, то с горла пол-литра,

Ни с какого боку всё по нам не так.

Боль не навсегда, все про всё забудут.

Смоет море пепел, перечеркнет пером.

Птицы на ветвях щебечут нам о счастье,

Но мы-то знаем, что случится с птицами потом.

Радоваться жизни – трудная работа,

Особливо с раннего хмурого утра.

Но есть на свете те, жить которых ради

Хочется назло и петь: На-на-на-на…!

На-на

Я вже не пам'ятаю, коли кого образив.

Дурня вибачте, я явно не зі зла.

Я поки що до зірок інших тягнув за комір,

Сам вліз по коліна у відомі місця.

Біль не назавжди, але пам'ять залишається.

Що всередині зберігається – не вирізати ножем.

Звірі з боліт шиплять нам про прокляття,

Але ми знаємо, що трапиться зі звіром потім.

Радіти життю – важка робота,

Особливо з раннього похмурого ранку.

Але є на світі ті, жити яких заради

Хочеться на зло і співати: На-на-на-на…!

На-на

Коні понесли, зими пролетіли.

Два тижні щастя та знову депресняк.

То шрипада-йога, то з горла півлітра,

З жодного боку все по нам не так.

Біль не назавжди, все про все забудуть.

Змиє море попіл, перекреслить пером.

Птахи на гілках щебечуть нам про щастя,

Але ми знаємо, що станеться з птахами потім.

Радіти життю – важка робота,

Особливо з раннього похмурого ранку.

Але є на світі ті, жити яких заради

Хочеться на зло і співати: На-на-на-на…!

На-на