Осень - Пилот

Стрелки, спотыкаясь, бегут,

Тёмное время, поздняя осень.

Идёшь по дороге домой,

Кто тебя ждёт, осень не спросит.

Сядешь в последний трамвай,

Листья ногами пинать в парке.

Залпом последний стакан,

Майка и жизнь, всё наизнанку.

Если похожий на свет полдень

Вдруг отступил и погас, значит,

Нет у тебя ни минуты вовсе.

Скоро зима все дороги спрячет.

Дома на гитаре аккорд,

Стены в цветочек.

Китайские блюдца.

Кто-то ещё за столом,

Вторую неделю сидит и смеётся.

С скрученным в узел лицом

Молча плюёт на бычок сигареты.

Стрелки, спотыкаясь, бегут,

Босоногое детское счастье, где ты?

Нужно на всё наплевать,

То, что случилось, понять невозможно.

Как же ты мог потерять,

То, что хранить было, в общем, не сложно.

Снова косые дожди,

Стучат в подоконник - вроде бы малость.

С города и до весны,

Собрав чемодан, на юг уехала радость.

Если похожий на свет полдень

Вдруг отступил и погас, значит,

Нет у тебя ни минуты вовсе.

Скоро зима все дороги спрячет.

Стрілки, спотикаючись, біжать,

Темний час, пізня осінь.

Йдеш дорогою додому,

Хто на тебе чекає, осінь не спитає.

Сядеш в останній трамвай,

Листя ногами штовхати в парку.

Залпом остання склянка,

Майка і життя, все навиворіт.

Якщо схожий на світ опівдні

Раптом відступив і погас, отже,

Немає в тебе жодної хвилини.

Незабаром зима всі дороги сховає.

Будинки на гітарі акорд,

Стіни в квіточку.

Китайські блюдця.

Хтось ще за столом,

Другий тиждень сидить і сміється.

Зі скрученим у вузол обличчям

Мовчки плює на бичок цигарки.

Стрілки, спотикаючись, біжать,

Босоноге дитяче щастя, де ти?

Потрібно на все наплювати,

Те, що сталося, зрозуміти неможливо.

Як же ти міг втратити,

Те, що зберігати було загалом, не складно.

Знов косі дощі,

Стукають у підвіконня - начебто трохи.

З міста та до весни,

Зібравши валізу, на південь поїхала радість.

Якщо схожий на світ опівдні

Раптом відступив і погас, отже,

Немає в тебе жодної хвилини.

Незабаром зима всі дороги сховає.