Двор - Пилот

Двор, который помнил всех,

Двор, который слышал смех

И не видел наших слёз,

Где-то…

Где-то есть такой у всех,

Тихий, старый и седой,

С пожелтевшею листвой

В небе…

Я кружусь на мостовой

Ночью, пойманный в капкан

Постаревших и седых

Улиц…

Не узнать себя в лицо.

Память потеряли те,

Кто хотел забыть себя

Вовсе…

Перепугано сердце

Бьётся в горло и грудь,

Все разорваны песни

И осталось чуть-чуть

Дотянуть до рассвета,

Чтоб подняться и встать,

Закурить сигарету

И сначала начать.

Телефон стоит молчит

Под раскинутым шатром

Звёзд пустых, как пьяный взгляд

В окна...

А по отброшенным теням,

По потерянным друзьям,

Что хранят твои мечты,

Гуляет ветер...

По асфальту босиком,

По нетронутой росе,

Напрямик, через кресты

К дому...

Где на разодранных штанах,

Вместе с водкой и вином,

Плесневеют адреса

Лучших...

Тех, кто видел весну,

И остался там спать,

Тех, которых с дороги

Не успели поднять,

Тех, кто думал, что сам

И не слушал других,

Тех, кто сам умирал,

Но тащил молодых!

Двір, який пам'ятав усіх,

Двір, який чув сміх

І не бачив наших сліз,

Десь...

Десь є такий у всіх,

Тихий, старий і сивий,

З пожовклим листям

В небі…

Я кружляю на бруківці

Вночі, спійманий у капкан

Постарілих і сивих

Вулиць

Не впізнати себе у вічі.

Пам'ять втратили ті,

Хто хотів забути себе

Зовсім…

Перелякане серце

Б'ється в горло і груди,

Усі розірвані пісні

І залишилося трохи

Дотягнути до світанку,

Щоб піднятися і встати,

Закурити цигарку

І спочатку розпочати.

Телефон стоїть мовчить

Під розкинутим наметом

Зірок порожніх, як п'яний погляд

У вікна...

А за відкинутими тінями,

За втраченими друзями,

Що зберігають твої мрії,

Гуляє вітер...

По асфальту босоніж,

За недоторканою росою,

Напрямок, через хрести

До дому...

Де на роздертих штанах,

Разом з горілкою та вином,

Пліснявіють адреси

Найкращих...

Тих, хто бачив весну,

І лишився там спати,

Тих, кого з дороги

Не встигли підняти,

Тих, хто думав, що сам

І не слухав інших,

Тих, хто сам помирав,

Але тягнув молодих!