Сегодняшним днём - Пилот

Мы сменили воздух на черную копоть и гарь,

Мы сменили хлеба на газоны с поникшей травой,

Превратили воду в вино, а солнце в фонарь,

Любовь – в тоскливый собачий вой.

Но коль устал – заходи, здесь живут сегодняшним днем,

Но коль устал – заходи, здесь живут сегодняшним днем,

Но коль устал – заходи, здесь живут сегодняшним днем,

Но коль устал – заходи, здесь живут...

Мы сменили поле на тусклые стены квартир,

Мы пустили огонь по линиям слабеющих рук,

Превратили блеск в глазах в колодцы черных дыр,

А музыка наша – пульсирующий стук.

Но коль устал – заходи, здесь живут сегодняшним днем,

Но коль устал – заходи, здесь живут сегодняшним днем,

Но коль устал – заходи, здесь живут сегодняшним днем,

Но коль устал – заходи, здесь живут...

Наши ноги ушли искать счастья, хотя оно здесь,

И мы меряем дружбу толщиной кошелька,

И за металл цвета солнца рвется сердце людей,

Но все еще горит над нами звезда.

"Изучение этого мира манило как освобождение,

И я скоро убедился, что многие из тех,

Кого я научился ценить и уважать,

Нашли свою внутреннюю свободу и уверенность,

Отдавшись целиком этому занятию.

Дорога к этому раю не была так удобна и завлекательна,

Как дорога к религиозному раю,

Но она оказалась надежна, и я никогда не жалел,

Что пошел по ней".

Ми змінили повітря на чорну кіптяву і гар,

Ми змінили хліба на газони з травою, що поникла,

Перетворили воду на вино, а сонце на ліхтар,

Кохання – у тужливе собаче виття.

Але якщо втомився - заходь, тут живуть сьогоднішнім днем,

Але якщо втомився - заходь, тут живуть сьогоднішнім днем,

Але якщо втомився - заходь, тут живуть сьогоднішнім днем,

Але якщо втомився - заходь, тут живуть...

Ми змінили поле на тьмяні стіни квартир,

Ми пустили вогонь по лініях рук, що слабнуть,

Перетворили блиск в очах на колодязі чорних дір,

А музика наша – пульсуючий стукіт.

Але якщо втомився - заходь, тут живуть сьогоднішнім днем,

Але якщо втомився - заходь, тут живуть сьогоднішнім днем,

Але якщо втомився - заходь, тут живуть сьогоднішнім днем,

Але якщо втомився - заходь, тут живуть...

Наші ноги пішли шукати щастя, хоч воно тут,

І ми міряємо дружбу завтовшки гаманця,

І за метал кольору сонця рветься серце людей,

Та все ще горить над нами зірка.

"Вивчення цього світу манило як визволення,

І я скоро переконався, що багато хто з тих,

Кого я навчився цінувати та поважати,

Знайшли свою внутрішню свободу та впевненість,

Віддавшись до цього заняття.

Дорога до цього раю не була такою зручною і захоплюючою,

Як шлях до релігійного раю,

Але вона виявилася надійною, і я ніколи не шкодував,

Що пішов нею".