Железнодорожная - Пилот

Пестрит вокзал: платочки, крендельки,

Баулы с бирками, паспорта, билетики.

Сколько нитей кармы здесь сплетается в одну,

Сколько здесь намешано генетики!

Каждому укладыи характер свой,

Курица в фольги, яйцо вкрутую.

У каждого жакет национально по плечу,

И любят все по-своему страну свою родную.

Припев:

Погодьте, люди добрые!

Куда ж вы, ей-Боже?

Вы не вернете мамы крик, зовущий к дому.

Как в том стогу рассветном билет получишь свой,

Доедешь и сойдешь на полустанке, слава Богу.

А на кого в дороге обидеться пришлось —

Прости, не все сильны, как ты, но дети…

Ну вот и промелькнуло за окном все, что хотел;

Сдавай бельё, пора сходить с планеты.

Я помню ощущение, как дергает стоп-кран,

И цифры счастья не ищу в билете.

К чему медали, грамоты, награды и почет,

Если папы нет давно на свете?

Здесь каждый машинист, как рельсы, время вдаль течет.

Рассуждения под водку — кто здесь правый.

Смеюсь в ответ, узбекская пословица речёт:

«Собака лает, — караван идет».

Припев:

Погодьте, люди добрые!

Куда ж вы, ей-Боже?

Вы не вернете мамы крик, зовущий к дому.

Как в том стогу рассветном билет получишь свой,

Доедешь и сойдешь на полустанке, слава Богу.

А на кого в дороге обидеться пришлось —

Прости, не все сильны, как ты, но дети…

Ну вот и промелькнуло за окном все, что хотел;

Сдавай бельё, пора сходить с планеты.

Тлеет сигарета, очередь стоит,

Жизненным путем натерло ноги.

Чувство локтя к ближнему становится острей

В драке за обитые пороги.

Смутная движуха — обнялись да разошлись.

Здесь зоопарк становится театром.

Все садятся без оглядки в поезда свои,

А я кричу им вслед, махая танком.

Припев:

Погодьте, люди добрые!

Куда ж вы, ей-Боже?

Вы не вернете мамы крик, зовущий к дому.

Как в том стогу рассветном билет получишь свой,

Доедешь и сойдешь на полустанке, слава Богу.

А на кого в дороге обидеться пришлось —

Прости, не все сильны, как ты, но дети…

Ну вот и промелькнуло за окном все, что хотел;

Сдавай бельё, пора сходить с планеты.

Пестріт вокзал: хусточки, крендельки,

Баули з бірками, паспорти, квитки.

Скільки ниток карми тут сплітається в одну,

Скільки тут намішано генетики!

Кожному укладі характер свій,

Курка в фольги, яйце круто.

У кожного жакет національно по плечу,

І люблять усі по-своєму країну свою рідну.

Приспів:

Стривайте, люди добрі!

Куди ви, їй-Боже?

Ви не повернете мами крик, що кличе до будинку.

Як у том стогу світанку квиток отримаєш свій,

Доїдеш і зійдеш на півстанку, слава Богу.

А на кого в дорозі образитися довелося —

Вибач, не всі сильні, як ти, але діти…

Ну ось і промайнуло за вікном все, що хотів;

Здавай білизну, настав час сходити з планети.

Я пам'ятаю відчуття, як смикає стоп-кран,

І цифри щастя не шу в квитку.

До чого медалі, грамоти, нагороди та пошана,

Якщо тата немає давно на світі?

Тут кожен машиніст, як рейки, час у далечінь тече.

Міркування під горілку - хто тут правий.

Сміюся у відповідь, узбецьке прислів'я каже:

«Собака гавкає, — караван іде».

Приспів:

Стривайте, люди добрі!

Куди ви, їй-Боже?

Ви не повернете мами крик, що кличе до будинку.

Як у том стогу світанку квиток отримаєш свій,

Доїдеш і зійдеш на півстанку, слава Богу.

А на кого в дорозі образитися довелося —

Вибач, не всі сильні, як ти, але діти…

Ну ось і промайнуло за вікном все, що хотів;

Здавай білизну, настав час сходити з планети.

Тліє сигарета, черга стоїть,

Життєвим шляхом натерло ноги.

Почуття ліктя до ближнього стає гострішим

У бійці за побиті пороги.

Невиразна движуха — обнялися та розійшлися.

Тут зоопарк стає театром.

Усі сідають без оглядки в поїзди свої,

А я кричу їм услід, махаючи танком.

Приспів:

Стривайте, люди добрі!

Куди ви, їй-Боже?

Ви не повернете мами крик, що кличе до будинку.

Як у том стогу світанку квиток отримаєш свій,

Доїдеш і зійдеш на півстанку, слава Богу.

А на кого в дорозі образитися довелося —

Вибач, не всі сильні, як ти, але діти…

Ну ось і промайнуло за вікном все, що хотів;

Здавай білизну, настав час сходити з планети.