Уголь и перья - Пилот

Оттаивать снега,

Жить на краях дорог,

Тормозя машины.

Саблезубая зима

Будет гнаться за тобой,

Вызванная ими.

Войны колдунов

Связь нарушат хода дней.

Собаки потеряли след,

Перебиты номера дверей.

И молчат деревья.

Озера синие,

Народные поверья.

На руках моих

Только лишь одни…

На руках моих

Только лишь одни…

На руках моих

Лишь угли-перья.

В штольнях до крови

Сдирая руки,

Оберег сыскай.

По знакомым фотографии

Свои же собирай

И сжигай устало.

Холод за окном собачится,

Из памяти стереть.

Не гоже птице, мне

На звериный свист лететь,

Заброшены селенья.

Озера синие,

Народные поверья.

На руках моих

Только лишь одни…

На руках моих

Только лишь одни…

На руках моих

Лишь угли-перья.

Озера синие,

Народные поверья.

На руках моих

Только лишь одни…

На руках моих

Только лишь одни…

На руках моих…

Нам не легко считать проявления нашей воли —

Зависящими от строгой и последовательной цепи событий,

Отказаться от убеждения, что наши поступки ничем не связаны.

Для гордого человека, изречение,

Что мы в самом деле можем поступать, как хотим,

Но нас заставляют хотеть то, что мы должны делать —

Является горькой пилюлей.

И всё же — кто стал бы отрицать,

Что за последние столетия, люди не только проглотили эту пилюлю,

Но и полностью усвоили её.

«Два события, одновременные при наблюдении из одной координатной системы,

Уже не воспринимаются как одновременные,

При рассмотрении из системы, движущейся относительно данной системы,

Координаты в любом пространстве можно в принципе выбирать любым образом».

Відтавати снігу,

Жити на краях доріг,

Гальмуючи машини.

Шаблезуба зима

Наздоганятиме за тобою,

Викликана ними.

Війни чаклунів

Зв'язок порушать перебіг днів.

Собаки втратили слід,

Перебиті номери дверей.

І мовчать дерева.

Озера сині,

Народні повір'я.

На руках моїх

Тільки одні…

На руках моїх

Тільки одні…

На руках моїх

Лише вугілля-пір'я.

У штольнях до крові

Здираючи руки,

Оберіг знайди.

За знайомим фотографії

Свої ж збирай

І спалюй стомлено.

Холод за вікном собачиться,

З пам'яті стерти.

Негоже птаху, мені

На звірячий свист летіти,

Занедбані селища.

Озера сині,

Народні повір'я.

На руках моїх

Тільки одні…

На руках моїх

Тільки одні…

На руках моїх

Лише вугілля-пір'я.

Озера сині,

Народні повір'я.

На руках моїх

Тільки одні…

На руках моїх

Тільки одні…

На руках моїх…

Нам не легко вважати прояви нашої волі —

Залежними від строгого та послідовного ланцюга подій,

Відмовитися від переконання, що наші вчинки нічим не пов'язані.

Для гордої людини, вислів,

Що ми насправді можемо чинити, як хочемо,

Але нас змушують хотіти те, що ми маємо робити —

Є гіркою пігулкою.

І все ж — хто став би заперечувати,

Що за останні століття, люди не тільки проковтнули цю пігулку,

Але і повністю засвоїли її.

«Дві події, одночасні при спостереженні з однієї координатної системи,

Вже не сприймаються як одночасні,

При розгляді із системи, що рухається щодо даної системи,

Координати в будь-якому просторі можна в принципі обирати будь-яким чином».