Семь ключей - Пилот

Правдой дорожи, али накличешь беду.

Мы остались стоять, мы не приняли тьму.

Вспоминали слова, оставляли дома,

Да стелились по Земле, аки по ветру трава…

На девятый день поминали бойцов.

Шло зверьё по головам, не считая голов,

Языками мели, сеть обмана плели,

Распускали слух, что не будет зимы…

Ветром северным радость поровну!

Всё отмечено.

Всё по-новому.

И лежат ключи числом до семи

От златых дверей неба осени.

Закрывались глаза, пальцы кликали

По иконкам шальным с пустыми ликами.

Спьяну жизнь орала песню вздорную,

Но Путь отмечен, и всё по-новому…

Да отправлялись в полёт с ветром мельницы

Птицы, крылья кого Правью светятся.

Собирайтесь!

Зерна будет досыта!

Дальний нам перелёт выпал осенью…

Правдою дорожі, або накличеш лихо.

Ми залишилися стояти, ми не прийняли пітьму.

Згадували слова, залишали вдома,

Та стелилися по Землі, як за вітром трава ...

На дев'ятий день поминали бійців.

Ішло звірина по головах, крім голів,

Мовами міли, мережа обману плели,

Розпускали чутки, що не буде зими.

Вітром північним радість порівну!

Все зазначено.

Все по-новому.

І лежать ключі числом до семи

Від золотих дверей неба осені.

Заплющувалися очі, пальці кликали

По іконках шалені з порожніми ликами.

Сп'яне життя кричало пісню безглузду,

Але Шлях відзначений, і все по-новому.

Так вирушали в політ з вітром млина

Птахи, крила яких Прав'ю світяться.

Збирайтеся!

Зерна буде досита!

Далекий нам переліт випав восени.