Пролог - Пилот

Прекрасной неземною красотой,

Слепя глаза и подчиняя слепо,

Походкой гордою идет по людям та,

Что ждет крови их.

В невежестве нелепа, как в страсти горяча,

Так в благости как мед.

Руками липкими себя же обнимая,

Она ей предназначенную жертву ждет,

Чтоб восхищения зажечь в душе

Всепожирающее пламя.

И пепел сдуть с себя очередного наглеца,

Посмевшего взглянуть в сей лик небесный.

И нежность рук, и голос столь прелестный у нее,

Что незаметна издали коса.

Она, как бритва острая с небес занесена,

Отсчитывая каждому безжалостные сроки.

Но все предпочитают смотреть в ее глаза

И видеть сны, сны Мритью Локи.

Прекрасною неземною красою,

Сліпучи очі і підпорядковуючи сліпо,

Ходою гордою йде по людях та,

Що чекає на кров їхню.

У невігластві безглузда, як у пристрасті гаряча,

Так в бласти як мед.

Руками липкими себе, обіймаючи,

Вона їй призначену жертву чекає,

Щоб захоплення запалити в душі

Всепожираюче полум'я.

І попіл здути з себе чергового зухвальця,

Посміливого поглянути на цей образ небесний.

І ніжність рук, і голос настільки чарівний у ній,

Що непомітна здалеку коса.

Вона, як бритва гостра з небес занесена,

Відраховуючи кожному безжальні терміни.

Але всі воліють дивитися в її очі

І бачити сни, сни Мрітью Локі.