По утру - Пилот

По утру.

Когда закроются все двери всех домов,

Я приду.

Когда уйдут все и оставят только ложь,

С грязью вылитую нам под ноги, в ночь...

Где все вправе показать свое лицо,

Где плюют из-за угла нам в спину,

Где, не пряча глаз,

Нельзя сказать: "Нас нет!"

А зима уже послала свой привет;

Кому замерзнуть суждено.

В дальний путь собрались те,

Кому не лень идти на смерть.

Помоги не сбиться им с дороги, ночь...

Где в дырявых рукавах гуляет снег,

Где по первой пропускают в 6 утра,

Где, не харкнув кровью, сказать:

"Нас нет!"

никак нельзя.

А мы здесь.

Хотя забыли наши песни еще вчера.

И мы уйдем.

Хотя никто нас не проводит до дверей,

Черной смазкой залепив себе глаза,

В эту ночь...

Где в разбитых окнах каркает метель,

Где под утро нас убьют, забыв навек,

Где на простой вопрос нельзя сказать:

"Нас не было и нет!"

Вранці.

Коли зачиняться всі двері всіх будинків,

Я прийду.

Коли підуть усі і залишать тільки брехню,

З брудом вилиту нам під ноги, у ніч...

Де все має право показати своє обличчя,

Де плюють з-за рогу нам у спину,

Де, не ховаючи очей,

Не можна сказати: "Нас ні!"

А зима вже надіслала свій привіт;

Кому замерзнути судилося.

У далеку дорогу зібралися ті,

Кому не ліньки йти на смерть.

Допоможи не збитися з дороги, ніч...

Де в дірявих рукавах гуляє сніг

Де по першій пропускають о 6 ранку,

Де, не харкнувши кров'ю, сказати:

"Нас немає!"

ніяк не можна.

А ми тут.

Хоча забули наші пісні ще вчора.

І ми підемо.

Хоча ніхто нас не проводить до дверей,

Чорним мастилом заліпивши собі очі,

Цієї ночі...

Де в розбитих вікнах каркає хуртовина,

Де під ранок нас уб'ють, забувши навіки,

Де на просте запитання не можна сказати:

"Нас не було і ні!"