Молчать - Пилот

С чистого листа в сотый раз я своей судьбы напишу рассказ,

Миру отданный на заклание, ровным я держу дыхание.

Воздухом чиста

Новая верста,

Легкого пути

Ты лети.

Потерявший форму, прервавший ход новое рождение обретёт,

Что я без Тебя, Сияющий?

Тень от пыли в поле летающей.

Кружится весна

От Будды до Христа,

Знай себе, сгорай,

Сияй.

Припев:

Плюнувший на радость будней на границе встретив чудо

Точно больше уж не сможет голову собрать

И, вздохнув устало, скажет: «Я не понимаю даже,

Как теперь на небо глядя не кричать, не кричать.»

Стоя на чужом берегу, я сигналю дальнему кораблю

Ищет среди звёзд, не палится, как и я, от глаз он скрывается.

Не сгореть бы мне

Волком на Луне,

А довериться б Тебе.

Опрометчиво, напрасно я ищу в глазах погасших

Эхо света неземного, не умею жить

И чем больше здесь красивых, предприимчивых и сильных,

Тем сильней

Тоска по дому

Не кричать,

Молчать.

Знаю я — не стоило всё это и давно не жду ответа.

Закопать тетрадь и ручку, и не петь,

Но пока встречаю тех же потерявшихся в безбрежном,

Их костром своим на пирсе буду греть.

Буду греть.

Буду греть.

З чистого листа в сотий раз я своєї долі напишу розповідь,

Світу відданий на заклання, рівним я тримаю дихання.

Повітря чиста

Нова верста,

Легкого шляху

Ти лети.

Той, хто втратив форму, перервав хід нове народження набуде,

Що я без Тебе, Сяючий?

Тінь від пилу в полі літаючої.

Кружиться весна

Від Будди до Христа,

Знай собі, згорай,

Сяй.

Приспів:

Той, хто плюнув на радість буднів на кордону, зустрівши диво

Точно більше вже не зможе голову зібрати

І, зітхнувши втомлено, скаже: «Я не розумію навіть,

Як тепер на небо дивлячись не кричати, не кричати.»

Стоячи на чужому березі, я сигналю далекому кораблю

Шукає серед зірок, не палиться, як і я, від очей він приховується.

Не згоріти би мені

Вовком на Місяці,

А довіритися б Тобі.

Обачливо, даремно я шукаю в очах погаслих

Відлуння світла неземного, не вмію жити

І чим більше тут гарних, заповзятливих і сильних,

Тим сильніше

Туга за будинком

Не кричати,

Мовчати.

Знаю я—не стоило все це і давно не чекаю відповіді.

Закопати зошит і ручку, і не співати,

Але поки зустрічаю тих, що загубилися в безкрайньому,

Їхнім багаттям своїм на пірсі грітиму.

Грітиму.

Грітиму.