Когда ты вернёшься - Пилот

Когда ты вернешься

После долгой дороги домой,

Когда ты увидишь

Что этот мир для тебя стал чужой,

Вспомни о тех, кто ждет,

Кто всегда тебе будет рад,

Невзирая на то, кем ты вернешься назад.

Когда ты вернешься,

Ты поймешь что многое сон.

И уже невозможно определить

Где оригинал, а где клон.

Но что-то тронет твое сердце:

Тоска или чья-то ложь?

Время идет.

Так чего же ты ждешь?

Ты можешь проснуться

И оставить печаль для других.

Ты можешь поверить в то, что

Здесь больше зрячих людей, чем слепых.

Ты можешь перечеркнуть сценарий

И выключить телеэфир.

Ведь проще простого изменить этот мир.

Когда ты вернешься,

Друзья тебе скажут: «Привет!»

Если ты посмотришь в глаза им,

Они будут долго смотреть тебе вслед.

И надеяться втайне, что это чья-то

Нелепая, но все же игра,

В которой нет выбора,

Есть только судьба!

Когда ты вернешься,

Попробуй принять для себя

Тот факт, что нет ни пространства ни времени.

Есть только жизнь, и она одна.

И тебе несколько легче чем тем,

Кому пришлось выбирать.

Скажи мне, дружище,

Долго ль тебя еще ждать?

Ты можешь проснуться

И оставить печаль для других.

Ты можешь поверить в то, что

Здесь больше зрячих людей, чем слепых.

Ты можешь перечеркнуть сценарий

И выключить телеэфир.

Ведь проще простого изменить этот мир.

Коли ти повернешся

Після довгої дороги додому

Коли ти побачиш

Що цей світ для тебе став чужим,

Згадай про тих, хто чекає,

Хто завжди тобі буде радий,

Незважаючи на те, ким ти повернешся назад.

Коли ти повернешся,

Ти зрозумієш, що багато сон.

І вже неможливо визначити

Де оригінал, а де клон.

Але щось торкне твоє серце:

Туга чи чиясь брехня?

Час йде.

То чого ж ти чекаєш?

Ти можеш прокинутися

І залишити сум для інших.

Ти можеш повірити в те, що

Тут більше зрячих людей, аніж сліпих.

Ти можеш перекреслити сценарій

І вимкнути телеефір.

Адже найпростіше змінити цей світ.

Коли ти повернешся,

Друзі тобі скажуть: "Привіт!"

Якщо ти подивишся в очі їм,

Вони довго дивитимуться тобі слідом.

І сподіватися потай, що це чиясь

Безглузда, але все ж гра,

У якій немає вибору,

Є лише доля!

Коли ти повернешся,

Спробуй прийняти собі

Той факт, що немає ні простору ні часу.

Є тільки життя, і воно одне.

І тобі дещо легше ніж тим,

Кому довелося обирати.

Скажи мені, друже,

Довго чи ще чекати?

Ти можеш прокинутися

І залишити сум для інших.

Ти можеш повірити в те, що

Тут більше зрячих людей, аніж сліпих.

Ти можеш перекреслити сценарій

І вимкнути телеефір.

Адже найпростіше змінити цей світ.