Готика - Пилот

Разреши мне застрелиться,

Только это мне по силам,

Рядом кто-то удивится

И тормознет меня, постыло.

Крикнет он, но будет поздно,

Холодеть уж будет тело,

Я нахмурю брови грозно,

И свалюся неумело.

Хоронить меня придется,

Будет дождь, и будут слезы,

Было у меня два друга,

Теперь их тысяча найдется.

И скажут — классным был он парнем,

Будут врать и притворятся,

Я скажу им, чтоб заткнулись,

Чтобы молча попрощаться.

Все что было, канет в лету,

Зарастет травой, везу,

Боли нет, печали нету,

Девчонка мнется на ветру.

И стихнет прах мой оголтелый,

Мой дух уйдет гулять в поля,

Посиди со мной немного,

Вот и все, прости — пора.

В своей биографии он признает,

Что в юные годы, как и многие его сверстники,

Он действительно пришел к глубокой религиозности,

Которая, однако, уже в двенадцатилетнем возрасте, резко оборвалась.

«Способность воспринимать, то непостижимое для нашего разума,

Что сокрыто под непосредственными переживаниями,

Чья красота и совершенство доходят до нас лишь

В виде косвенного, слабого отзвука — это и есть религиозность,

В этом смысле — я религиозен.

Космическое, религиозное чувство не приводит

К сколько-нибудь завершенной концепции бога, ни к теологии.

Дозволь мені застрелитися,

Тільки це мені по силах,

Поруч хтось здивується

І гальмує мене, охололо.

Крикне він, але буде пізно,

Холодіти вже буде тіло,

Я нахмурю брови грізно,

І звалюся невміло.

Ховати мене доведеться,

Буде дощ, і будуть сльози,

Було у мене два друга,

Тепер їхня тисяча знайдеться.

І скажуть — класним був він хлопцем,

Брехнуть і прикидаться,

Я скажу їм, щоб заткнулися,

Щоб мовчки попрощатися.

Все що було, канет у льоту,

Заросте травою, везу,

Болю немає, печалі немає,

Дівчисько мені на вітрі.

І стихне прах мій шалений,

Мій дух піде гуляти в поля,

Посидь зі мною трохи,

Ось і все, вибач — пора.

У своїй біографії він визнає,

Що в молоді роки, як і багато його однолітків,

Він дійсно прийшов до глибокої релігійності,

Яка, проте, вже у 12-річному віці, різко обірвалася.

«Здатність сприймати, то незбагненне для нашого розуму,

Що приховано під безпосередніми переживаннями,

Чия краса і досконалість доходять до нас лише

У вигляді непрямого, слабкого відгуку — це і є релігійність,

У цьому сенсі — я релігійний.

Космічне, релігійне почуття не наводить

До скільки-небудь завершеної концепції бога, ні до теології.