Два ангела - Пилот

Сорвались с облака два ангела вниз,

Встретились на белом мосту.

Закружила их листва белая,

Да вдвоем замерзли к утру.

А перья — пальцы раскинув веером в грязь,

Глотая придорожную пыль

Поднялись с колен, да пошли в народ,

Спотыкаясь, через поле ковыль.

Травы пели им про Бога любовь,

Люди про горе войну,

И сказал один: «Возвращайся, брат,

Рассказать отцу».

Два ангела да на одно лицо.

Полети, скажи про гордый их нрав,

Что цепями тянет к земле,

Ну, а я пока останусь здесь,

Кабы чего не натворили себе.

Так и разошлись, каждый принял свое,

Махнули рукою во след,

Так и живет теперь промеж нас зверей

Уж вторую тысячу лет.

Так мы и сидим, закрыв от огня

Собственной ладонью лицо,

Сидят у церкви жених с невестою,

Небо молчит, ржавеет кольцо.

Зірвалися з хмари два ангели вниз,

Зустрілися на білому мосту.

Закружляло їх листя біле,

Так удвох замерзли до ранку.

А пір'я—пальці розкинувши віялом у грязь,

Ковтаючи придорожній пил

Піднялися з колін, так пішли в народ,

Спотикаючись, через поле ковила.

Трави співали ним про Бога любов,

Люди про горе війну,

І сказав один: «Повертайся, брате,

Розповісти батькові».

Два ангели та на одне обличчя.

Полети, скажи про гордий їхній характер,

Що ланцюгами тягне до землі,

Ну, а я поки залишуся тут,

Аби чого не натворили собі.

Так і розійшлися, кожен прийняв своє,

Махнули рукою услід,

Так і живе тепер між нас звірів

Вже другу тисячу років.

Так ми і сидимо, закривши від вогню

Власною долонею обличчя,

Сидять у церкві наречений з нареченою,

Небо мовчить, іржавіє каблучку.