Белая ночь - Пилот

Пепел сдую в чашку с молоком,

Этих звезд скопление расскажет мне о том,

Как ориентиры на закат чайка белая берет,

На залив летя назад.

И. белая ночь на асфальте мокром чертит первые стихи мои,

И я дышу тобой, и с моей улыбкой на устах спит город твой.

Воробьев язык переведет мне дворняжка рыжая

В лужах разольет, запах кухни из фрамуг окон,

Прозвонит в ночи, бессонный, чей-то телефон.

И. белая ночь на асфальте мокром чертит первые стихи мои,

И я дышу тобой, и с моей улыбкой на устах спит город твой.

Сдружится бумага со стихом,

Рассвет взломает сумерки квартир.

Сходятся мосты и первым сном

Засыпаю я, и просыпается весь мир.

И. белая ночь на асфальте мокром чертит первые стихи мои,

И я дышу тобой, и с моей улыбкой на устах спит город твой.

Форма предмета есть, собственно, ни что иное,

Как совокупность отношений его частей.

Простейший элемент мира — это то, что называется событием.

Событие аналогично точке в геометрии,

И подражая определению точки, данному Евклидом,

Можно сказать, что событие, это явление,

Часть которого есть — ничто,

Оно есть атомарное явление.

С этой точки зрения, весь мир рассматривается

Как множество событий.

«Для того, кто всецело убежден

В универсальности действия закона причинности,

Идея о существе способном вмешиваться в ход мировых событий —

Абсолютно невозможна.

Разумеется, если принимать гипотезу причинности всерьез.

Такой человек ничуть не нуждается в религии страха,

Социальная или моральная религия тоже не нужны ему,

Для него, Бог, вознаграждающий за заслуги

И карающий за грехи, немыслим,

По той простой причине, что поступки людей определяются

Внешними или внутренними необходимостями,

Вследствие чего перед Богом люди могут отвечать

За свои действия не более чем неодушевленный предмет,

За то движение, в которое он оказался вовлечен.

Попіл здаю в чашку з молоком,

Цих зірок скупчення розповість мені про те,

Як орієнтири на захід чайка біла бере,

На затоку летячи назад.

І. біла ніч на асфальті мокрому креслить перші вірші мої,

І я дихаю тобою, і з моєю усмішкою на устах спить місто твоє.

Воробйов язик переведе мені двірняжка руда

У калюжах розіллє, запах кухні з фрамуг вікон,

Продзвонить вночі, безсонний, чийсь телефон.

І. біла ніч на асфальті мокрому креслить перші вірші мої,

І я дихаю тобою, і з моєю усмішкою на устах спить місто твоє.

Здружиться папір зі стихом,

Світанок зламає сутінки квартир.

Сходяться мости і першим сном

Засинаю я, і прокидається весь світ.

І. біла ніч на асфальті мокрому креслить перші вірші мої,

І я дихаю тобою, і з моєю усмішкою на устах спить місто твоє.

Форма предмета є, власне, ніщо інше,

Як сукупність відносин його елементів.

Найпростіший елемент світу — це те, що називається подією.

Подія аналогічна точці в геометрії,

І наслідуючи визначення точки, даному Евклідом,

Можна сказати, що подія, це явище,

Частина якого є — ніщо,

Воно є атомарним явищем.

З цієї точки зору, весь світ розглядається

Як багато подій.

«Для того, хто цілком переконаний

В універсальності дії закону причинності,

Ідея про істотну здатність втручатися в хід світових подій

Абсолютно неможливе.

Зрозуміло, якщо сприймати гіпотезу причинності всерйоз.

Така людина анітрохи не потребує релігії страху,

Соціальна чи моральна релігія теж не потрібна йому,

Для нього, Бог, що винагороджує за заслуги

І караючий за гріхи, немислимий,

З тієї простої причини, що вчинки людей визначаються

Зовнішніми чи внутрішніми потребами,

Внаслідок чого перед Богом люди можуть відповідати

За свої дії не більш ніж неживий предмет,

За то¦рух, в який він виявився залучений.