Золушка - Пикник

У Золушки много забот:

Ей надо полить огород,

И дюжину пестрых заплат

Ей надо нашить на зад.

А фея сказала ей:

«О, Золушка, будь умней,

Стыдно бегать в наряде таком,

Когда под боком королевский дом.

Ты зайдешь лишь на минутку

И сыграешь роль,

И тебе подарит шубку

Голубой король».

И грянул бал, лишь только

Солнце закатилось за бугор;

И Золушки башмак хрустальный

Произвел фурор.

И были рыцари в экстазе,

Готовы вылезти из лат;

И карлик весь стол излазил

Ногой уминая салат.

У Золушки много забот:

Ей надо водить хоровод,

Ей надо везде поспеть,

Для всех улыбаться и петь.

А голубой король был ласков

И говорил не в шутку:

«Да ты сегодня просто сказка,

И ты получишь шубку».

Надулась Золушка изрядно,

Взгляд устремляла в пустоту:

«Король, мне не нужны награды,

Меня ты принял не за ту».

А фея сказала ей:

«О, Золушка, будь умней,

Мораль — неудобный груз

Для тех, чей карман пуст».

Проигрыш

Утро ночь теснит упрямо,

Разъедает шубку моль,

Оказался грубым хамом

Голубой король.

И теперь с одной босой ногою

Носится Золушка по свету,

Ведь дело ее не простое:

Привлечь негодяев к ответу.

У золушки много забот;

Ей что-то никак не везет.

Кто б знал, что король, кто б знал,

Позарится на хрусталь.

А фея молчит и молчит,

А Золушка ночи не спит.

Но тот, кто не ведал забот

Ее никогда не поймет.

У Попелюшки багато турбот:

Їй треба полити город,

І дюжину строкатих латок

Їй треба нашити на зад.

А фея сказала їй:

«О, Попелюшка, будь розумнішим,

Соромно бігати в такому вбранні,

Коли під боком королівський будинок.

Ти зайдеш лише на хвилину

І зіграєш роль,

І тобі подарує шубку

Блакитний король».

І загримів бал, тільки-но

Сонце закотилося за бугор;

І Попелюшки черевик кришталевий

Зробив фурор.

І були лицарі в екстазі,

Готові вилізти з лат;

І карлик весь стіл облазив

Нігою уминаючи салат.

У Попелюшки багато турбот:

Їй треба водити хоровод,

Їй треба скрізь встигнути,

Для всіх посміхатися і заспівати.

А блакитний король був ласкавий

І говорив не жартома:

«Так ти сьогодні просто казка,

І ти отримаєш шубку».

Надулась Попелюшка добряче,

Погляд спрямовувала в порожнечу:

«Королю, мені не потрібні нагороди,

Мене ти прийняв не за ту».

А фея сказала їй:

«О, Попелюшка, будь розумнішим,

Мораль — незручний вантаж

Для тих, чия кишеня порожня».

Програш

Ранок ніч тіснить уперто,

Роз'їдає шубку моль,

Виявився грубим хамом

Блакитний король.

І тепер з одною босою ногою

Носиться Попелюшка по світлу,

Адже справа її непроста:

Залучити негідників до відповіді.

У попелюшки багато турбот;

Їй щось не везе.

Хто б знав, що король, хто б знав,

Зазіхне на кришталь.

А фея мовчить і мовчить,

А Попелюшка ночі не спить.

Але той, хто не знав турбот

Її ніколи не зрозуміє.