Игла - Пикник

Не стальная игла, а грусть

Мне пробила сегодня грудь,

Оттолкнусь от земли и в путь,

Не забудь меня, не забудь.

Уж не чудится ль это мне,

Это небо и дождь в окне?

Жаль, не греет в пути звезда,

Нарисована, что ли?

Да.

Пусть же ветер мотает, пусть,

Сам не знаю, за что держусь.

Жаль, не светит в пути звезда,

Нарисована, видно.

Да.

Говоришь: «Подожди, вот-вот,

Солнце на небе да взойдет».

Только если еще оно?

Да не все ли, не все ли равно?

Не стальная игла, а грусть

Мне пробила сегодня грудь,

Оттолкнусь от земли и в путь,

Не забудь меня, не забудь.

Как случилось, что мир остыл,

Мир теней и дорог пустых?

Жаль не светит в пути звезда.

Нарисована что ли,

Нарисована что ли?

Да.

Не сталева голка, а сум

Мені пробила сьогодні груди,

Відштовхнуся від землі і в шлях,

Не забудь мене, не забудь.

Вже не здається чи це мені,

Це небо і дощ у вікні?

Шкода, що не гріє в дорозі зірка,

Намальована, що?

Так.

Нехай вітер мотає, нехай,

Сам не знаю, за що тримаюся.

Жаль, не світить у шляху зірка,

Намальована, мабуть.

Так.

Кажеш: «Чекай, ось-ось,

Сонце на небі да зійде».

Тільки якщо воно ще?

Так, не все, чи не все одно?

Не сталева голка, а сум

Мені пробила сьогодні груди,

Відштовхнуся від землі і в шлях,

Не забудь мене, не забудь.

Як сталося, що світ остиг,

Світ тіней і доріг порожніх?

Жаль не світить у шляху зірка.

Намальована що?

Намальована що?

Так.