Жертвоприношение - Пикник

Сон чудесный снится миру,

Бледных улиц не узнать,

Лишь влюблeнному вампиру

Снова будет не до сна, а…

Он идeт походкой лунной,

В дальний сад, где ночь без дна,

Где за оградою чугунной

Бродит девушка одна.

Еe веки чуть открыты,

Ветвь увядшая в руках

Лихорадочный румянец

Водит танцы на щеках.

Вот он близок миг блаженный,

Тень любимого лица.

И на миг лишь станет тихо

В их тоскующих сердцах.

Кто они и что им надо?

Пить да пить бы сладкий яд.

До утра обнявшись крепко

Так они и простоят.

КРОВЬ ОСТЫНЬ

Как окно в темный зал,

Фараона глаза.

Словно плен цепких рук,

Одиночества круг.

Только смех, смех жрецов,

Как песок бьет в лицо.

Если так- кровь остынь.

Город мой стань пустым.

Только смех, смех жрецов,

Как песок бьет в лицо.

Если так-кровь остынь.

Город мой стань пустым.

Сон чудесний сниться світові,

Блідих вулиць не дізнатися,

Лише закоханому вампіру

Знову буде не до сну, а...

Він іде ходою місячною,

Далекий сад, де ніч без дна,

Де за огорожею чавунною

Бродить дівчина одна.

Її віки трохи відкриті,

Гілка зів'яла в руках

Гарячковий рум'янець

Водить танці на щеках.

Ось він близька мить блаженна,

Тінь улюбленого обличчя.

І на миг лише стане тихо

У них сумних серцях.

Хто вони і що їм треба?

Пити та пити би солодку отруту.

До ранку обнявшись міцно

Так вони й простоять.

КРОВ ОСТИНЬ

Як вікно в темну залу,

Фараона очі.

Неначе полон чіпких рук,

Самотності коло.

Тільки сміх, сміх жерців,

Як пісок б'є в обличчя.

Якщо так- кров охолоне.

Місто моє стань порожнім.

Тільки сміх, сміх жерців,

Як пісок б'є в обличчя.

Якщо так-кров охолоне.

Місто моє стань порожнім.