Вот же это слово - Пикник

Слово — это ветер, ветер — это…

Вот же это слово, с ног как будто сбило.

Слово — это ветер, а ветер — это сила.

Издали и город кажется осколком,

Потому не вечно, потому недолго.

Вот же эти руки, шёлк и злые плети

Бьют, а мне не больно, я один на свете.

Подожгу звезды, что ещё остались,

Попрошу небо: «Обогрей малость!»

На заре тихо солнце разбудит.

Все, что захочешь, все так и будет.

День уходящий сбросит оковы,

Зачеркни старый, нарисуй новый…

Вот бы обогреться искрами рассвета,

А уже торопят, мол, пройдет и это.

Уж звезда на небе сто имён сменила,

Имя — это слово, слово — это ветер, а ветер — это…

Ветер — это…

Слово - це вітер, вітер - це ...

Ось це слово, зніг ніби збило.

Слово - це вітер, а вітер - це сила.

Здалеку і місто здається осколком,

Тому не завжди, тому недовго.

Ось ці руки, шовк і злі батоги

Б'ють, а мені не боляче, я один на світі.

Підпалю зірки, що ще залишилися,

Попрошу небо: «Обігрій трохи!»

На зорі тихо сонце розбудить.

Все, що захочеш, все так і буде.

День, що йде, скине пута,

Закресли старий, намалюй новий...

Ось би обігрітися іскрами світанку,

А вже поспішають, мовляв, пройде і це.

Вже зірка на небі сто імен змінила,

Ім'я - це слово, слово - це вітер, а вітер - це ...

Вітер — це…